Робімо добро сьогодні!

«Не залишай на завтра добро, яке можеш зробити сьогодні, тому що, можливо, завтра вже не буде часу»

Святий Іван Боско

Зазвичай буває так, що ми кудись поспішаємо. Маємо багато обов’язків, планів і мрій. І, роблячи щось одне, інше, відповідно, залишаємо на потім. Тож дуже важливо вміти розставити пріоритети: вибрати, що ж буде найбільш корисним саме зараз.

Кожного дня нам випадає можливість зробити добро: для рідних, близьких, друзів чи незнайомих людей. Звичайно, у кожному випадку виникають свої труднощі. Хочемо, щоби інші були вдячними, цінували наш час, були привітними і люб’язними, могли у майбутньому теж зробити для нас щось хороше. Та трапляються моменти, коли добро вимагає безкорисливості, терпеливості й жертовності. Допомоги може потребувати нужденна людина, яка не є в змозі нам віддячити, або ж можемо зіштовхнутися з грубістю, зухвалістю зі сторони інших. Що робити, коли помочі потребує особа, від якої всі відвернулися, бо вона видається дивною, непевною, з сумнівною репутацією, або ж той, що колись зробив нам щось погане? Читаємо у Святому Письмі: «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро» (Рим 12, 17), «Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив» (Еф 4, 32).

Мабуть найчастіше ми прагнемо робити добро тим людям, у яких ми впевнені. В інших випадках сумніваємось, не хочемо видаватися наївними й смішними. Чи доречно бути добрим у світі, сповненому зла і хитрості? Інколи видається, що добрих людей просто використовують у своїх цілях, тому ми стаємо черствими й байдужими. Але доброта насправді не є слабкістю, а великою силою, завдяки якій ми вчимося любити інших, розкривати свої таланти, бути щасливими тут і тепер.

Господь дає людині силу, аби вона чинила добрі діла, була стійкою у своїх починаннях. Також Він дає їй право вибору. В залежності від того, що вона обирає, тим і наповнюється її серце. «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста» (Лк 6, 45). Наша доброта може проявлятися не лише у вчинках, але й у словах розради, у молитві за інших, у вмінні бути люблячим і жертовним навіть тоді, коли нас зневажають чи насміхаються. «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають» (Лк 6, 27-28). Тож, бачимо, що нагоди, аби проявити доброту, трапляються дуже часто, справа лише у нашому бажанні. Чим довше людина відкладає якийсь добрий вчинок на пізніше, тим більша знеохота з’являється. Тому слід бути уважними, щоб власна лінь і байдужість не стали перепоною для розвитку наших здібностей і вмінь, за допомогою яких ми можемо виявляти доброту і милосердя.

Великим мистецтвом є вміння, торуючи власну дорогу, бути чуйним до потреб інших; не відкладати добрі справи на якісь особливі дні, коли в нас буде більше натхнення, часу і можливостей, а намагатися робити добро тоді, коли на це є нагода. Адже, даючи сьогодні, завтра можемо отримати у сто разів більше.

Доброта є ціннішою від скарбів. Можна мати великі знання, таланти, багатства, але не знайти можливості їх добре використати. Дехто, ділячись малим, відчуває себе набагато щасливішим ніж той, хто, маючи вдосталь, не здатен навіть мінімально допомогти. Бачимо, що добро зростає не від того, що ми щось для себе накопичуємо, а від взаємодії з іншими: через служіння, відкритість до потреб ближніх, чуйність і прагнення допомогти. «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12, 21).

Творити добро треба і тоді, коли у нас понурий настрій, багато власних клопотів й переживань. Це добро може виявлятися не лише в якихось матеріальних засобах, а й в звичайній усмішці, слові, пораді. Інколи навіть не зауважуємо, що, вислухавши когось, присвятивши йому трохи свого часу, ми знаходимо спосіб для примноження радості. Наш добрий вчинок стає частинкою для втілення чиєїсь мрії. І через те, що робимо щось добре, ми самі почуваємося потрібними, любленими й щасливими. «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляти вашого Отця, що на небі» (Мт 5, 16).

Доброта не вимагає якихось особливих здібностей людини, вона є доступною для кожного. Тільки важливо пам’ятати, що сьогодні – найкращий день для того, щоб робити добро, адже завтра будуть інші виклики, питання і турботи. Доброта прикрашає особу, робить її великодушною і милосердною, вона є необхідною складовою справжньої любові, радості і щастя. Кожен прояв доброти є тим промінчиком, що освітлює темряву черствості і злоби, а кожен добрий вчинок є хорошим засобом, аби засвідчити нашу любов до Бога і ближніх.