Католицька освіта: новий підхід до навчання та виховання
Те, що сучасна освіта, зокрема шкільна, потребує переосмислення, спрямованого на пошук новітніх систем і підходів до комплексного формування дитини, говорять досить багато. Натомість, католицька освіта вже давно перейшла до справи і працює в цьому напрямі, торуючи дорогу для всіх, хто побачить цільне зерно саме такого підходу та буде готовий наслідувати.
Про роль і місце католицької, християнської освіти у формуванні дитини розповів куратор Католицьких шкіл Комісії у справах освіти і виховання УГКЦ, отець Петро Майба, СДБ.
“Католицька освіта — це цілісне виховання та гармонійний розвиток і розумових, і емоційних, і духовних сторін дитини. Основне завдання — не просто навчити чогось, а передовсім навчити любити життя.
Якщо в інших країнах є по кілька тисяч католицьких шкіл, то в нас лише дванадцять і ще сім садочків. Це дуже мало. Та мета полягає не в тому, щоб збільшувати кількість шкіл, а щоб поширювати знання про християнське виховання, католицьке шкільництво. Тому ми працюємо над тим, щоб донести до суспільства: ідеї та цінності католицького шкільництва полягають перш за все в усебічному розвитку дітей. Ми намагаємося створювати всі умови для їх гармонійного розвитку та зростання.
В школах серед дітей чомусь прийнято соромитися говорити про Бога. Та це відбувається лише тому, що вони не розуміють, що Ісуса треба сприймати не як щось недосяжне, а як свого друга, як ідеал. Що спілкування з Ним і наслідування Його допоможе досягнути щастя та спокою. Коли зрозуміють це, то не боятимуться показати, що для них цінне.
Відношення і ставлення до дітей — це основне. Ми на служінні дітей. Тому це не просто прийти на роботу і відбути. Наша місія, щоб дитина постійно зростала. Тому в нашій роботі важливий індивідуальний підхід. На уроці ти вчитель, а на перерві — друг. І учні знають, що завжди мають можливість прийти і поговорити про те, що їх турбує. Все базується на любові та взаємоповазі. Така атмосфера сприяє кращому навчанню дітей.
Католицькі школи користуються потужною популярністю. Тож, багато хто старається наблизитися до таких методів, якими ми працюємо. Особливо багато роботи потребує Східна Україна. Звідти до нас приїжджають директори, вчителі, щоб перебирати досвід. Їм необхідно допомагати втілювати це в їхній реальності, а це досить складна справа.
Зараз католицька освіта фактично розвинена лише в трьох містах — у Львові, Івано-Франківську, Тернополі. Невдовзі плануємо відкрити таку школу в Києві. Тенденції до розвитку є, але треба самостійно пробивати дорогу, на все потрібні люди, кошти і бажання працювати.
Ми входимо в Європейську раду католицьких шкіл, де є тисячі шкіл, які мають автономні структури, фінансуються державою. Потужно розвинене католицьке шкільництво в Німеччині, Італії, Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах. Їхню роботу держава оцінює і фінансує, тож в них більше можливостей для розвитку. Натомість нам треба самотужки виживати, шукати можливості для реалізації проектів”.
Також про те, на чому базується католицька освіта, розповів о. Олег Ладнюк, директор гімназії «Шептицьких»:
«Не потрібно дивитися на католицьку школу так, мовляв, тут є якісь інші предмети. Всі предмети однокові – як в католицькій школі, так і в звичайній. Однак спосіб їх подавання – це, передусім, любов. Кожен вчитель має подавати їх з любов’ю.
Католицька освіта – це також позашкільне життя. Наприклад, наші учні мають два рази на рік реколекції. Католицька освіта – це постійна формація викладачів, коли вони збираються разом, хоча б два рази на рік, і відбувається обговорення проблем, які існують. В католицькій школі нема ієрархії: директор, завуч, вчителі; в католицькій школі є сім’я, яка разом шукає вирішення проблем.
Ще один чинник, важливий для католицької школи, це батьки. Ми мінімум двічі на рік зустрічаємось з батьками і робимо так звані дні віднови, де можемо зустрітися в такій неформальній обстановці і поговорити, порозважати над різними духовними темами, помолитися разом. Тому, католицьку освіту я б зобразив у вигляді трикутника: заклад (вчителі, адміністрація), батьки і діти.
Нашим завданням не є виховати дитину, яка все знає, нашим завданням є передусім виховати особистість, яка не складатиметься тільки з розуму… Ми виховуємо до мудрості, яка є чимось трішки більшим. І це «більше» ми виховуємо завдяки сімейному клімату, який панує між учнями і вчителями, завдяки різним соціальним проектам. Власне всі ці речі і формують з дитини особистість».