Літургійний спомин бл. Євсевії Паломіно Йенес

Євсевія Паломіно Йенес народилася 15 грудня 1899 року в Кантальпіно, маленькому селі у провінції Саламанки (Іспанія). Її дитинство пройшло в бідності, але дівчинка з теплом згадувала ті моменти, коли вони разом з батьком, який був наймитом, ходили по сусідніх селах і просили милостиню. Її батько, побожний християнин, став її першим катехитом і його довір’я до Бога стало для неї взірцем.

Відразу після Першого Причастя Євсевію влаштували служницею в багату сім’ю. Пізніше вона працювала нянею в м. Саламанка, а потім служницею в притулку. Дівчина завжди спокійно і великодушно виконувала свою працю, щиро намагаючись служити ближнім і чинити угодне Богові. В цей час вона стала відчувати її покликання до чернечого життя, але нікому про це не сказала.

Одного разу, працюючи в полі, вона знайшла медальйон Діви Марії Помічниці Християн. Незабаром після цього, з ініціативи її знайомої, вони вирішили відвідати ораторію сестер-салезіянок, які незабаром запросили її працювати у них прибиральницею. У 1922 році, проживши кілька років у спільноті Дочок Діви Марії Помічниці Християн в Саламанці, Євсевія попросила, щоб її прийняли у Згромадження. Тож, розпочалася її чернеча формація. Після складання обітів у 1924 році її направили в обитель Вальверде-дель-Каміно (єпархія Гуельва), де вона працювала на кухні коледжу. Робота не заважала Євсевії проводити вельми успішне апостольське служіння серед дівчаток і учнів: всі вони інтуїтивно відчували, що вона наділена великою мудрістю, яку неможливо почерпнути в книгах.

Мало-помалу дорослі, а потім і майже всі жителі містечка, навіть семінаристи та священики, здивовані молитовним духом і глибокою вірою Євсевії, стали приходити до неї за порадами. Людей дивувало її єдине бажання: «щоб в кожному будинку звучала молитва».

Діяльність сестри Євсевії розширилася ще більше, коли вона вступила в листування і стала писати у різні місцевості Іспанії, бажаючи, «щоб перемогло Серце Ісуса».

Євсевія любила Церкву, Папу , своє Згромадження і Батьківщину. Вона передбачила, що Іспанію буде роздирати кривава громадянська війна. У 1931 році вона пожертвувала себе Господу заради порятунку своєї батьківщини. Незабаром якась хвороба, діагноз якої так і не вдалося встановити, і разом з нею ускладнення у вигляді астми, змусили її сильно страждати. Три роки вона переносила невимовні муки і все більше розпалювалася її любов до Ісуса. Сестра Євсевія відійшла у вічність 10 лютого 1935 року. Іван Павло II проголосив її блаженною 25 квітня 2004 року. Мощі сестри Євсевії покояться в Вальверде. Літургійний спомин блаженної Салезіянське Згромадження відзначає щороку 9 лютого.

Висловлювання сестри Євсевії Паломіно Йенес:

«Душа без молитви – що сад без води, кузня без вогню, або корабель без керманича».

«Дехто думає, що молитися можна лише на самоті. Насправді ж, з Господом можна зустрітися і на вулицях, і навіть на площах».

«Та не скаже ніхто: «Я бідний, і мені нема чого дати». Істинне милосердя витягує скарби не з гаманця, а з серця. Якщо ти не можеш дати грошей або чого-небудь іншого, даруй милостиню твоєї молитви, або звернися до жебрака зі словами розради, ласкаво і з любов’ю, і тоді думками жебрак піднесеться до Бога і впізнає, що тільки Бог дарує всі блага, а все, крім Нього, є брехня і неправда».