Священичі свячення о. Романа Боднара

У понеділок, 28 серпня 2017 року, в день празника Успіння  Пресвятої Богородиці у церкві Покрови відбулися священичі свячення о. Романа Боднара. Під час урочистої Божественної Літургії, яку  очолив владика Михаїл Бубній, разом молилися оо. Салезіяни, сестри салезіянки, парохіяни, молодь і діти парафії Покрову. Тож, з нагоди цієї урочистої події Салезіянське Згромадження щиро вітає о. Романа Боднара! Нехай Всещедрий Господь дарує о. Романові своє благословення й натхнення у священичому служінні, а Пресвята Богородиця зігріває материнською любов’ю і турботою!

Про своє покликання та служіння у Салезіянському Згромадженні розповідає о. Роман Боднар:

«Покликання відчував ще змалку, зокрема у ті моменти, коли прислуговував у церкві. Загалом, мені подобалося приходити до храму, бути присутнім на Святій Літургії, тож, батько часто брав мене зі собою до церкви, де я прислуговував…  І це мало помалу підштовхувало до роздумів про духовний, чернечий шлях. Пізніше, коли я вже більше цікавився богопосвяченим життям, то з’явилася думка про монастир, про цілковиту посвяту Богові. Особливо відчував це, коли відвідував різні відпусти, молився під час Вечірні, де співала братія, і так ці ідеї визрівали щораз сильніше.

[easyrotator]erc_72_1504344931[/easyrotator]

Я почав роздумувати, куди саме піти, і не знав остаточно, який чин вибрати. Але склалося так, що мій старший брат через Боже Провидіння уже був в Салезіянському Згромадженні і запропонував мені приїхати до Львова до салезіян, відвідати зустрічі для хлопців «Пізнай своє покликання». Тож, таким чином я почав ближче знайомитися зі салезіянами, більше дізнаватися про це Згромадження і відкрив для себе багато нового й цікавого. Салезіяни, окрім того, що є богопосвяченими особами, монахами, мають також діяльність місійну, апостольську. І це мене справді захопило, бо завжди хотів говорити про Христа, нести його Слово до людей і водночас жити таким богопосвяченим, монашим життям. І власне у Салезіян це поєдналося.

Також Салезіяни мають такий особливий напрямок, харизму нашого засновника св. Івана Боско – працю з молоддю. Це мене підбадьорило, щоби піти та бути священиком і, як богопосвячена особа, служити для молоді через проповідь, катехезу, літні відпочинкові заходи, до прикладу «Веселі канікули»…

Загалом, коли  у мене уже визріло бажання піти до монастиря, то постановив собі щодня читати Євангеліє. І ці слова Христа, різні уривки із Євангелії дуже мене вразили… Щоразу, коли читав євангельські слова «Істинно, істинно кажу Вам…», бачив, що в цьому є усе життя людини… Людина повинна, де б вона не була  і що б не робила, пам’ятати про Слово Боже, яке є Істиною. Христос вказує на дуже конкретні речі, щоби Його наслідувати. Тому хочу підкреслити, що цей момент читання Євангелії мені дуже допоміг, адже багато слів з Біблії були і залишаються для мене цією дорогоцінною поживою, щоб далі продовжувати свою дорогу.

Мені хотілося би стати цим Божим інструментом для людей, щоб могти служити іншим, бути воїном в духовній невидимій боротьбі – у праці зі самим собою, зі своїми вадами, пристрастями.

Дуже мені подобається гасло, яке я взяв собі на вічних обітах: це молитва до Пресвятої Трійці, яка звучить так: «Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається, і таїнственно просвічується єдністю Пресвятої Тройці…» На священичі свячення я також вибрав стихиру Зіслання Святого Духа, яка говорить про Трійцю, що діє разом: «Святий Боже, що все твориш Сином, за співдіянням Святого Духа! Святий Кріпкий, що нам Отця об’явив і в світ послав Святого Духа! Святий Безсмертний і Душе Утішителю, що від Отця ісходиш і в Сині перебуваєш: Тройце Свята, слава Тобі!»

На завершення хотів би сказати, що все, що діється, стається з волі Божої і нам важливо відповісти на Божий поклик, адже Бог кличе всіх, хоч кожен по-різному це відчуває, переживає, і кожен по-різному дає відповідь. І власне те, як ми відповідаємо Господеві – це і є нашим життям на землі».