Листи співчуття та спогади про владику Андрія

Владика Андрій Сапеляк залишив глибокий слід у пам’яті кожного, хто мав нагоду його знати. Пропонуємо Вашій увазі низку спогадів про нього.

«Уперше я зазнайомився з ним у 1962-ому році, коли я ще хлопцем в 11 років відбув з Манчестера до Малої Семінарії в Римі, яким провадили українські отці Салезіяни, щоб вчитися на священика…

Це була людина, чия душа була сповнена життєрадістю, що проявлялась назовні надзвичайно великим оптимізмом! Він любив бути салезіянином і був переконаний, і то дуже, про блискучу майбутність українських салезіян. Він часто говорив нам про свою візію салезіян в Україні, ще перед незалежністю України. «Працюватимемо у Львові, – говорив він, – у Києві, підемо на Схід України»! Ми не дуже-то вірили в цю його візію про українських салезіян, бо ніхто з нас не сподівався, що Україна так скоро стане незалежною! А тут його пророчі слова, як і ті бл. пам. владики Степана Чміля, що мав однакову візію,  сповнилися! Бог поблагословив Покійника ще й тим, що дозволив йому бачити реалізованою його візію! Що більше! Він дозволив йому певною мірою бути причетним до здійснення тих мрій, побачити салезіян рушійною силою у християнському вихованні української молоді на українській землі».

о. Євген Небесняк, салезіянин

Великобританія

 

Даниїл Козлинський«Насамперед він проголошував Євангеліє, закликаючи вірних до вірності з Христом і Церквою. Пригадуючи усім, що живемо у християнській вірі у реальності помісної Церкви, практикуючи обряд, який ми отримали від наших батьків.  Ми відповідальні за цю Церкву , – наголошував Владика , – тому було необхідним іти на зустріч і бути правдивим місіонером серед українців в Аргентині.

Скільки кілометрів,  подоланих у провінціях Аргентини.  Зростали нові громади, будувалися нові храми, а найголовніше – росла спільнота Української Греко-Католицької Церкви .

Особливих зусиль Владика прикладав для того, щоб підтримувати та розвивати культуру.  Він засновував школи, пропагував молодіжні товариства та організації, культурні гуртки та ансамблі, приділяв увагу хорові. В усьому цьому він завжди шукав євангелізації.

Будучи вірним своєму згромадженню та використовуючи салезіянську методологію святого Івана Боско,  його  метою було бути завжди поміж своїх вірних.  Ще іншою характеристикою владики Андрія була Синівська вірність Україні. Незважаючи на велику відстань і на те, що Україна перебувала у поневолені, занурена у атеїстичну пропаганду із забороненою  церквою, ніколи не боявся говорити про цю болючу реальність.

У цей день уся єпархія, єпископ, духовенство, семінаристи та вірні складають свою подяку Богові за дар життя владики Андрія, за його присутність між нами, за впевнені кроки, які він залишив після себе, а також за його працю та служіння для церкви і українського народу. Вічна йому пам’ять».

владика Даниїл (Козлинський), Апостольський адміністратор

єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі

 

«Покійний Владика Андрій був педагогом та місіонарем, а згодом і архипастирем, який зумів розбудити не одне покликання серед молодого покоління, і разом з першим українським салезіянином, владикою Степаном Чмілем, він надав тривкі основи розвитку і росту Салезіянського Згромадження, спочатку в країнах діяспори, а відтак на рідних землях, після проголошення незалежности України.

Нехай Всевишній Господь прийме душу покійного владики Андрія в оселі праведних, а Дух Святий нехай просвічує Вас і всю теперішню українську салезіянську спільноту, щоб вона, в дусі своїх попередників і під духовним проводом св. Івана Боско та під покровом Марії Помічниці християн, продовжувала свою місію, покликання, працю і завдання серед української молоді на благо всієї Христової Церкви на землі. Вічна Йому Пам’ять!»

о. Іван Дацько

Президент Інституту екуменічних студій УКУ

 

 “Довідався про смерть на 98-му патріяршому році життя св. пам. Владики Андрія Сапеляка, колишнього ректора Української Папської Малої Семінарії в Римі та Люрі (Франція).
      З приводу відходу цього Слуги Божого й виховника за покликом св. Івана Боско на ниві виховання української молоді та пастирського служіння в Аргентині, прийміть від мене щирі вислови співчуття. Запевняю вас у моїх молитвах за душу Покійного Отця і за прохання до Всевишнього про винагороду за його життєвий і священичий подвиг. Нехай Бог прийме його у царство своє і відпочине на лоні Великого князя Володимира, хрестителя Київського. Вічна йому пам’ять!”
п. Андрій Гайдамаха, випускник Папської малої семінарії (Рим),
Член Проводу ОУН (б), літературний і політичний діяч