Папа згадує про владику Степана Чміля в ході аудієнції для укр. семінаристів
9 листопада, у ході аудієнції для семінаристів Української папської малої семінарії святого Йосафата, що цьогоріч відзначає 85-річницю своєї діяльності, Папа Франциск з любов’ю та вдячністю згадав першого українського єпископа-салезіянина Степана Чміля.
«Я не хотів би закінчити промову, не згадавши про людину, яка проявила до мене багато доброти, коли я був в останньому класі початкової школи у 1949 році. Більшість з вас ще не народилися! Це отець Степан Чміль, якого згодом у Римі було таємно висвячено на єпископа. Там, де він відправляв Святу Месу, не було української спільноти і він потребував когось, хто міг би йому допомагати. Так я навчився прислуговувати до Служби Божої в українському обряді. Він навчив мене усього і двічі на тиждень на Службі Божій я йому прислуговував. Це було добре для мене, адже він розповідав про гоніння, страждання, ідеології, які переслідували християн. Тоді він відкрив для мене іншу літургію, яку я завжди зберігаю в своєму серці через її красу. Коли я був у Буенос-Айресі, архиєпископ Святослав Шевчук попросив мене дати свідчення, щоби відкрити процес канонізації цього таємно висвяченого єпископа. І сьогодні я справді хотів би пригадати його та перед усіма вами висловити йому вдячність за те добро, яке він до мене проявив. Дякую».
Отець Степан Чміль народився 20 жовтня 1914 року в м. Судова Вишня на Львівщині. Через несприятливу релігійно-політичну ситуацію в Україні він у 1932 році виїжджає з рідного краю. Прибуває до Італії і навчається у Салезіянській Малій семінарії в Івреа, потім має новіціят у Вілла Молья і в К’єрі у 1936 році складає перші обіти. Після теологічних студій у Римі, був висвячений на священика у 1945 році. Виїхавши до Аргентини, о. Степан піклувався про українських біженців та емігрантів в Рамос-Мехія. Після повернення в Італію, став ректором Папської малої семінарії для українських юнаків впродовж 1961-1967 рр. та від 1976 до своєї смерті у 1978 році.
Двадцять років після його смерті Папа Іван Павло ІІ визнав дійсність його свячень, що відбулися таємно 4 квітня 1977 року.
Блаженніший Любомир Гузар (1933-2017) говорив про о. Степана Чміля: «Його святість була справжньою.., не кидалась прямо у вічі, але справді перебувала у ньому і проявлялась у свій спосіб назовні, випромінюючись на тих, хто з ним контактував».
За матеріалами: www.infoans.org