Мама Маргарита: дорога жертовного служіння

Щороку 25 листопада Салезіянське Згромадження молитовно згадує день, коли відійшла у вічність Маргарита Ок’єна, мати отця Івана Боско. Також у цей день в кожній спільноті моляться за померлих батьків салезіян.

Маргарита Ок’єна народилася 1 квітня 1788 року у Каприльйо в провінції Асті, була шостою з десяти дітей. В той же день її хрестили у парафіяльній церкві. Її батьки були селянами, що дотримувалися християнських поглядів і практик. Ще з дитинства Маргарита мала велику любов до праці. На цей час у неї не було можливості для навчання, їй доводилося багато працювати, але її любов до молитви давала мудрість, яку не отримувала з книг.

У 1812 році вона вийшла заміж за Франциска Боско. Йому було 27, вдівець, з трирічним сином Антоніо та хворою матір’ю, що потребувала догляду. У 1815 народився Іван (отець Боско). Відтак вони переїхали до Беккі, на хутір Кастельнуово-д’Aсті. У 1817 році Франциско Боско помер від пневмонії.

Це були доволі непрості часи великого неврожаю і нужди. 29-річна Маргарита дбала про сім’ю сама. Вона виховувала Антоніо (сина чоловіка від першого шлюбу) і опікувалася матір’ю чоловіка. Крім цього виховувала 2 синів: Джузеппе та Івана. Маргарита була жінкою великої віри, яка в своєму серці та вчинках завжди плекала Божі правди. Сильна любов до Господа відкривала її серце для усіх, хто потребував опіки. Вона зуміла поєднувати батьківську турботу і материнське тепло, доброту і твердість, пильність і довіру, будувала хороші взаємини з іншими. Вона виховувала дітей із безкорисливою любов’ю, будучи водночас і терпеливою, і вимогливою. Довіряла Божому провидінню і від себе робила усе можливе, щоб у християнському дусі виховати дітей. Маргарита навчала їх катехизму і підготувала до першого Причастя. На її очах виросло три хлопці з різними характерами, але ніхто з них не був обділеним її любов’ю.

Вона підтримує з вірою, мудрістю і мужністю здібності своїх синів, допомагає їм зростати в щедрості та кмітливості, показує їм приклад жертовного життя, базованого на праці та відреченні. Є першою і найважливішою вчителькою своїх дітей як правдивих християн. “Господь тебе бачить” – такими словами мати пригадувала дітям, щоб пам’ятали про Господа щодня, жили та робили все для Нього.

Як тільки вона дізналася про сон Івана, коли йому було 9 років, могла це пояснити лише як Божий промисел: «Хто знає, можливо ти маєш стати священиком!» Вона дозволяла синові спілкувалися з хлопцями, які мали не дуже добру поведінку, адже біля нього вони поводилися краще. Ворожість старшого сина Антона до навчання Івана змусили її відправити молодшого сина подалі, щоб він міг вчитися. Вона супроводжувала його впродовж всього шляху до священства. В день висвячення вона сказала те, що залишилося в серці отця Боско до кінця життя. У 1846 році, коли о. Боско був тяжко хворий, мама Маргарита пішла, щоб бути разом із ним. Вона побачила, скільки доброго він робить для бідних і покинутих дітей.

Коли вона захотіла помагати синові у його служінні, сказала: “Якщо ти вважаєш, що це Божа воля, я готова іти”. Присутність мами Маргарити наповнила ораторію родинним духом. Десять років її життя було переплетене із цим служінням: вона була першим і головним співпрацівником отця Боско, способи її материнського виховання лягли в основу превентивної системи. Тож, маму Маргариту сміливо можна назвати співзасновницею Салезіянського Згромадження.

У віці 68 років Маргарита Ок’єна померла. Для усіх покинутих дітей вона стала справжньою доброю і лагідною мамою. На її похороні була безліч молоді, яка довго оплакувала свою Матір Маргариту. Й дотепер салезіяни продовжують називати її «мама Маргарита».

Початок канонізаційного процесу: 08.02.1995

Проголошена Шанигідною: 15 .11.2006