Свято засновника Згромадження: літургійний спомин о. Івана Боско
31 січня Салезіянське Згромадження вшановує пам’ять свого засновника отця Івана Боско. Саме цьому святому Папа Іван Павло ІІ доручив молодь усього світу, проголошуючи отця Боско «батьком та другом молоді» й покровителем усіх вихователів, педагогів, студентів та видавців. Тож щиро вітаємо усю Салезіянську Родину із цим чудовим святом! Нехай св. Іван Боско буде для кожного з нас заступником і порадником у життєвих труднощах та випробуваннях! Нехай приклад його життя надихає нас на добрі вчинки, милосердя, жертовне служіння та любов до ближніх!
Сторінки життя
Іван Боско народився у маленькому селі на півночі Італії 16 серпня 1815 року в бідній побожній родині. Уже змалку Іван відчув біль втрати батька та тягар важкої праці на невеликому клаптику землі, що була тоді єдиним джерелом для прожиття селян. З дитинства він був навчений любові до Бога й до конкретної милосердної допомоги ближнім, навіть, коли поділитися чимось було дійсно важко. Взірцем й основним вихователем для Івана була його мама Маргарита.
Щоб ще сильніше підтвердити це своє покликання любити Господа і ближніх, Іван вирішив стати священиком, але таким, що є близький до людей, особливо найбідніших. Після посиленої праці над собою, після навчання й багатьох особистих жертв та випробувань у 1841 році Іван Боско став священиком.
Місія отця Боско мала початок з відвідин в’язниці, де побачив велику кількість молодих хлопців. Цей сумний факт зробив переворот в його житті й визначив усе його священиче життя та душпастирську місію: «Якби ці юнаки мали якусь близьку особу в житті, вони би ніколи не потрапили сюди», – так о. Іван Боско став добрим і близьким другом для багатьох.
Отець Боско був тим священиком, який ходив вулицями італійського Турина в пошуках занедбаних, бідних, сиріт і бездомних. Для них він став батьком та другом, давав їм усе, що мав, – був тим Господнім посланцем, який в Його ім’я опікувався знедоленою молоддю.
Отець Боско дбав про духовне життя хлопців, але, крім того, бажав виховати їх так, щоб вони могли мати гідне життя та майбутнє. Для цього він відкрив Ораторію (з лат. «місце молитви»), яка була домом, подвір’ям для забав, школою та церквою.
Іван Боско посвятив усього себе своїм хлопцям як вияв любові до Бога, що кликав його стати священиком занедбаних та батьком сиріт. Також Господь покликав отця дати початок чернечому згромадженню, яке би продовжило його харизму й місію та було в Церкві «знаком та носієм Божої любові до молоді». Для цієї мети отець Боско заснував Згромадження Салезіян (1859), яке й до сьогодні продовжує виховно-душпастирську місію свого святого Засновника. Згодом також були засновані Згромадження сестер Салезіянок (1872) для дівчат і жінок та Асоціація салезіянських співпрацівників (3 чин, спільнота мирян).
Усе життя й місія отця Боско – сповнені немалих труднощів і перешкод – не мали б жодного сенсу ані продовження, якби не базувалися на твердих засадах віри, надії та любові до Господа, якби не живилися молитвою та святими таїнствами, великою синівською набожністю до Пресвятої Богородиці, яку св. Іван Боско вшановував як Помічницю християн.
О. Іван Боско помер 31 січня 1888 року, залишаючи після себе тих, що посвятилися Господеві й молоді, для якої є батьками, учителями та друзями, що допомагають показувати дорогу до Господа, виховуючи «добрих християн» та «чесних громадян» для суспільства. Перед своєю смертю він з покорою сказав: «Те все, що я зробив – зробив для Господа… Можна було зробити й більше… Мої діти це зроблять».
Отець Боско був проголошений святим у неділю Пасхи 1934 року Папою Пієм ХІ. Цьогоріч Салезіянська Родина відзначає 130-ту річницю з дня його відходу до вічності.