Салезіянські мученики: єпископ Луїджі Версілья та отець Каллісто Караваріо

«Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15, 13). Двоє салезіян – єпископ Луїжді Версілья та отець Каллісто Караваріо – прийняли ці слова Христа у свої серця і пам’ятали про них аж до кінця своєї земної мандрівки. Щороку 25 лютого Салезіянське Згромадження молитовно вшановує їхню пам’ять.

Салезіянський єпископ та священик загинули мученицькою смертю, прагнучи захистити тих, які були поряд з ними. Спершу п’ять куль, а потім їх добили ударом в потилицю. «Роботу» доручили двом катам, відставним солдатам бунтівного генерала Чунь Фат-квая. Цих салезіян зв’язали як злочинців. Спочатку розправилися з п’ятдесяти шестирічним єпископом Луїджі Версілья, потім – з його молодим товаришем, священиком Каллісто Караваріо. Йому ще не виповнилося 27, і лише за 8 місяців до смерті він став священиком.

Єпископ Луїджі та отець Каллісто спробували захистити дівчат, які їхали з ними. Вони були їх вихователями і душпастирями й, не вагаючись, пожертвували життям заради них. Вони знали, що їхній обов’язок – врятувати дівчат від нелюдського й принизливого ​​продажу тому, хто більше за них запропонує.

Бог вибирає Своїх свідків заздалегідь і готує їх поступово. В молодості Луїджі зовсім не збирався ставати священиком. У салезіянську обитель в Вальдокко (Турин) він поступив тільки тоді, коли хтось йому сказав, що там не готують священиків. Версілья познайомився з отцем Боско і вже після його смерті, побачивши, як о. Валентино Кассіні їхав в Аргентину, Луїджі Версілья вирішив стати місіонером.

У 1905 році йому запропонували очолити першу групу місіонерів-салезіян, що відправлялися в Китай (у Макао). Він був обраний Апостольським вікарієм Сю-чау і отримав єпископську хіротонію в Кантоні 19 січня 1921 року.

Каллісто виріс посеред ораторій Турину. Його покликання було логічним, простим, чистим, воно виникло завдяки цьому середовищу і атмосфері, яка в ньому панувала.

У 1922 році він зустрівся з єпископом Луїджі Версілья і попросив у нього дозволу поїхати разом з ним до Китаю. Два роки по тому його мрія здійснилася. Каллісто важко було розлучитися з сім’єю, але він пояснив матері, що робить це заради високої мети. «Я радий, що став китайцем», – написав він у листі до матері 1925 року.

У травні 1929 року в Сю-чау Каллісто Караваріо був висвячений на священика єпископом Луїджі Версілья.

13 лютого 1930 року отець Каллісто разом з єпископом Луїжді вирушили до Ліньчау. З ними разом поїхали деякі хлопці і дівчата. 25 лютого група більшовицьких піратів зупинили човен єпископа, бажаючи забрати дівчат. Єпископ і отець Караваріо усіма силами намагалися перешкодити їм, через що були розстріляні. Перед тим, як вони були вбиті, вони встигли висповідатися один в одного.

Папа Павло VI проголосив їх мучениками в 1976 році.

1983 року єпископ Луїжді Версілья та отець  Каллісто Караваріо були причислені до лику блаженних папою Іваном Павлом ІІ, а 1 жовтня 2000 року причислені до лику святих.