«Слухати серцем – це вміти читати між рядками»
3-5 серпня у салезіянському осередку в Новосілці відбувався молодіжний форум. Увесь захід був об’єднаний темою «Слухаю серцем», тож молодь мала нагоду не лише взяти участь у різноманітних активностях, а й розміркувати над тим, чим є мистецтво слухання й чи завжди ми вміємо бути чуйними та відкритими до наших ближніх. Про те, що ж означає слухати серцем, розповів один зі спікерів салезіянського форуму БОСКО о. Віталій Храбатин:
«Оскільки тема цього форуму звучить як «Слухаю серцем», для мене було важливо на першій зустрічі з молоддю показати два різні способи слухання: слухати серцем і слухати розумом. Кожен бажає бути щасливим і це бажання спонукає нас до якоїсь конкретної дії, конкретних пошуків. «Слухати розумом» завжди показує нам певну потребу: «Буду щасливим, якщо…». Це є завжди під умовою. Тобто це не є рухом, а таким собі перестрибуванням від однієї проблеми до іншої. В такий спосіб ми ніколи не будемо щасливими.
Інший спосіб – слухати серцем. І це є запитанням про те, ким я є, чого хочу тощо. Дуже часто молоді люди перебільшують очікування свого щастя, особливо від приятелів чи батьків, кажучи, що вони мали б заповнити на 100 % те, що очікуємо. Але насправді ніхто не може дати усі 100 %, тільки Бог. Кожен з нас може дати стільки, скільки має, скільки сам посідає, скільки сам зібрав, навчився, побачив, досвідчив. І власне я намагався зробити акцент на тому, щоб молоді люди не боялися бути цікавими і в цій цікавості не мали страху запросити когось з дорослих, щоби попровадити – не зробити шлях за них, але супроводжувати.
На завершення я хотів показати усім присутнім, на прикладі молодого юнака із Євангелія, що Добрим Пастирем, який запрошує нас, є Ісус Христос. Він не каже позбутися всього, що я маю, бо воно мені заважає, Він каже іти за ним – і часто те, що я маю, перешкоджає мені в цьому. Тож цей рух вперед є справді важливим.
І останнє питання, яке я залишив молоді для роздумів, було: «Чи те все, що вони знають про Ісуса, допомагає їм його любити?». Запитання звучало дуже просто: «Чи добре би Ви почувалися, якби про Вас знали все? Чи було б це вичерпним знанням про Вас?» – Напевно ні. Але, що стосується любові, то певно що кожен з нас хоче, щоби його любили таким, яким він є.
[smartslider3 slider=53]
Для старшої молоді я хотів донести те, що слухання ніколи не було популярним, особливо це видно через героїв Святого Письма: Авраама, Мойсея, Давида, які мали свої немочі, вади, але були Богом улюбленими. Не тому, що були безгрішними, а тому, що Бог їх любив, і вони, немовби, завжди поверталися до цієї любові. Їхня пригода починається від слухання. Відтак апостоли – їхня пригода теж починається від слухання: кожного кличе Христос.
Часом ми Його залишаємо, тому що починаємо очікувати, щоб Він зробив щось за нас, але потім знову повертаємося, бо Він продовжує кликати кожного. Дехто зразу має відвагу залишити все, а інші потребують більше часу. Тому слухати серцем означає збагнути; вміти читати між рядками, вміти вслухатися або ввійти в ситуацію кожної людини, яку Христос нам посилає. І власне до такого слухання запрошує Христос і воно робить нас щасливими, тому що тоді ми вміємо жити для іншого.
Сьогодні дуже важливо слухати молодь, адже доволі часто вона є непочута. Дуже часто молодь не має нікого, хто би слухав. Ми знаємо про конфлікти поколінь. Але вони виникають через те, що нерідко дорослі забувають, як були дітьми. Для мене бути між молоддю, спілкуватися з молоддю – це пригадати, ким я був і чим жив, й зробити собі ревізію, чи я далі живу тими самими ідеалами. Молодь для мене є іспитом сумління».