«Вміння зупинитись та у щоденному житті побачити Дотик Бога»
В монастирі святого Івана Боско у Винниках відбувся День духовної віднови для персоналу Молодіжного центру святого Івана Боско. Такі Дні духовної віднови переважно проходять два рази на рік. Цього разу, готуючись до Різдва, отці Салезіяни разом з працівниками присвятили один день роздумам, молитві, тиші, перебуванню разом, а також мали можливість пізнавати більше один одного через неформальні розмови, ділитися життєвим досвідом тощо…
Послухаймо про цю подію від самих учасників.
Пані Катерино, що найбільше доторкнулось Вас протягом сьогоднішнього дня?
– Такі зустрічі змінюють щось у нашому житті, що алегорично було зображено під час «Зустрічі, яка звільняє та надає нове обличчя» у вигляді шафи та дверцят, які ми, іноді, силоміць притискаємо, аби на нас не вивалилися наші болючі спогади, наші усвідомлені погані звички, наші погляди. Не шафа, а «скринька Пандори». Ми ж стільки років щось туди ховали. Під час віднови є нагода відчинити дверцята наших шаф та зробити ревізію її вмісту, щось відпустити, в чомусь собі простити, в чомусь простити когось, щось собі пообіцяти, а щось взагалі викинути зі свого життя, аби впустити в свою буденність нове, чудове, усвідомлене – радість дрібничкам, здатність дивуватися, милосердя, прощення, прийняття себе і інших, вміння зупинитись та у щоденному побачити Дотик Бога.
Дозволю собі запитати ще одне маленьке запитання. Наскільки роль проповідника є важливою під час пояснення теми і в загальному?
Захоплююсь вмінням о. Андрія, який простими та доступними словами вмів донести глибинну суть Біблійної притчі про зустріч Бога та самарянки – події, яка поступово розкривається як ЗУСТРІЧ людини і Бога. Дуже важливим є те, що той, який говорить, сам входить і творить живу подію, яка краще дає зрозуміти й пережити суть і глибину Божого слова. Ми тут є дуже різні, з різними світоглядами, різним побутом, різною освітою та різною діяльністю. Слухаючи роз`яснення притчі, кожен думав про своє, але ніхто не був байдужим.
Дякую, пані Катерино, за щирі слова, якими Ви з нами поділилися, і на завершення однією фразою: як би ви описали цей день?
Сприймаю цей недільний день, як подарунок Бога під ялиночку.
Інтерв’ю провів о. Анатолій Гецянин, СДБ