Владика Андрій Сапеляк ― один із найвидатніших отців за всю історію існування Вселенської Церкви
14 грудня у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулася урочиста академія з нагоди столітнього ювілею Владики Андрія Сапеляка. В останній день ювілейних заходів спогадами про владику Андрія Сапеляка поділився Провінційний настоятель ОО Салезіян УГКЦ о. Кароль Манік СДБ, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк, колишній вихованець Української Малої Семінарії (Німеччина) Микола Франкевич, о. Максим Рябуха СДБ, о. д-р Іван Дацько, Президент Інституту екуменічних студій УКУ, с. Стефанія Марко зі Згромадження Сестер Св. Йосифа, о. Андрій Платош СДБ та довголітній секретар Владики Андрія о. Василь Король СДБ. ― Владика Андрій Сапеляк залишив глибокий слід у пам’яті й серцях кожного, хто мав нагоду його знати.
Переконаний, що в багатьох із присутніх тут є свої спогади, пов’язані з владикою. Мені він запам’ятався від першої зустрічі у жовтні 2014 року. Без перебільшення, владика Андрій усе, що робив, чим жив, присвятив поширенню салезіянської харизми і вчення святого Івана Боско. Він мріяв, що діяльність отців-салезіян пошириться по всій Україні. Особливо мене вразив своїм запало і молодечим ентузіазмом, незважаючи на тоді вже поважний вік, ― зазначив отець Кароль Манік.
Сьогодні, вшановуючи століття від дня народження владики Андрія Сапеляка, є ще одна нагода надихнутися справою, якій цей відданий салезіянин присвятив своє життя. ― Згадуючи його життєві принципи, серед яких чи не найважливішим був заповіт святого Івана Боско ― служити молоді, яка опинилася в складних життєвих обставинах, розуміємо, що об’єднавши наші зусилля ― і монашества, і священства, і суспільства, ми здатні зробити значно більше, розширивши свою місійну діяльність географічно і поглибивши її там, де вже працюють осередки салезіян. Для мене визначальною є думка владики Андрія, яка стосується любові: «Людина за життя переходить кілька етапів любові. Народжується з любов’ю до матері та батька. За нею слідує любов чоловік ― жінка, поєднується з любов’ю до дітей. Тоді вже варто згадати про вічну любов ― до Бога. Сучасні люди про вічне не хочуть думати… Якщо діти чинять погано, у тому є частка вини батьків. Дітям забракло любові», ― додав отець Кароль. ― Тож, переконаний, що завдання кожного з нас ― помножувати любов, ділитися любов’ю, навчати любові і зробити любов основою всіх наших справ.
Старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк чимало уваги приділила періодові, коли влалика Андрій Сапеляк повернувся для служіння в Україну. ― Величезний вплив на формування владики Андрія Сапеляка мала його родина. Змалку він був привчений щонеділі бути на Літургії, хоча від церква від дому була за декілька кілометрів. Особливу роль у його формуванні відіграли й учитилі, про яких завжди згадував із пієтетом. Вирішальний вплив мав і отець Петро Волинський, який готував перших салезіян для навчання у Римі, ― зазначила Оксана Сапеляк. ― Хотіла би зупинитися на періоді остаточного повернення владики Андрія в Україну.
Його вміння швидко орієнтуватися дав змогу вловити тодішні потреби суспільства. Він розумів, що національна свідомість властива небагатьом. Більше того, ця ідея й досі мало втілюється в життя. І владика Сапеляк це бачив. Тому, приїхавши в Україну, одразу докладається до перемін у цій сфері. Він шукав можливості нав’язати особисті знайомства з політиками та очільниками громадських організацій та намагався привернути їхню увагу до цієї проблеми й переорієнтувати від питання, як прийти до влади до важливішого ― як виховати українця ― чесного громадянина і доброго християнина. Також великі надії покладав на українську інтелігенцію та молодь. Отець Іван Дацько підкреслив, що є великим шанувальником владики Андрія Сапеляка. ― Вважаю його одним із найвидатніших священників за часи існування Вселенської Церкви. Пригадую, як владика Андрій згадував Андрея Шептицького, хоча часто це були одні й ті ж слова, та він вимовляв їх із особливим захопленням, так, ніби він 18-літній юнак, якого щойно благословив Митрополит Андрей. Окрему увагу отець Іван приділив впливу на формування владики Андрія його співбратів. Він акцентував, що без них він би не став тим, ким був. На завершення урочистостей відбулося відкриття Музею українських греко-католицьких салезіян ім. Владики Андрія.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН