СНИ, ВИДІННЯ, ДУХОВНІ ЗАХОПЛЕННЯ

Назва цього розділу взята з однієї цитати св. Ісидора, яку навів св. Тома Аквінський. Видатний вчитель Церкви писав: «Ісидор розрізняє дар пророцтва згідно з способом віщування… Виходячи з того, як потрапляють образи у фантазію, він вирізняє три типи: сон, видіння та духовне захоплення1».

Ці ласки Бог дає  як дар. Вони не сприяють святості та не вимагають її. Цим даром Бог виявляє у надприродний спосіб те, що від нас приховано. У житті Отця Боско вони стають дуже важливою частиною, настільки важливою, що їх не можна оминути без того, щоб не втратити цінний елемент, за допомогою якого можна зрозуміти його єднання з Богом.

 

Сни Отця Боско

Ті, хто пройшли через салезіянські установи, знають про «сни Отця Івана Боско». Ця назва, що походить від самого Дона Боско, живе в усіх салезіянських спільнотах. Всі її розуміють без зайвих пояснень. Ми не наполягатимемо на тому, що існують надприродні сни, бо це означало б вибивати вже відкриті двері. Хто не знайомий з висловом пророка Йоіла: «Ваші старійшини бачитимуть сни»? він вказує на один з дарів Духа Святого, який об’явиться в останні дні, тобто в дні Месії, як це пояснював св. Петро (Діяння 2,17). Тож переходимо до снів Отця.

Їх неможливо перерахувати. Вони супроводжували святого з різними інтервалами та в різних місцях, починаючи з дитячих років та закінчуючи глибокою старістю. Лише деякі з них збереглися в тій формі, в якій їх записав чи відредагував сам Отець. Про інші до нас дійшли лише свідчення очевидців, яким можна довіряти. Про деякі сни збереглися лише усні розповіді. Немало й таких, про які ми здогадуємось лише з непевних джерел.

Отець Лемуен зібрав 72 сни в «Біографічних спогадах», але його розповіді стосуються лише подій, що відбулися перед 1870 роком…

Класифікувати ці сни якимось чином є дуже важким завданням.

Описувані сцени відбуваються більш чи менш драматично на одному з цих трьох фонів: Католицька Церква, Згромадження Салезіян та Ораторія Вальдокко. Він бачив події, що стосувалися майбутнього Церкви чи її існування в різних країнах. Щодо Згромадження він бачив шляхи, якими треба було просуватись, чи перешкоди, які необхідно було подолати. Також він бачив сни про сумління, покликання чи майбутню смерть серед молоді, що відвідувала Ораторію.

Те, в яких умовах він перебував, коли бачив сни, ми можемо зрозуміти з того, як він їх описував: «Це був сон, в якому ти розумієш те, що робиш, чуєш те, що говорять інші, та відповідати на поставлені питання». У снах, зазвичай, його супроводжував провідник, який був одночасно й інтерпретатором. Не завжди це був один й той самий персонаж. Деколи це був хтось з померлих вихованців, хтось із святих або ангел Господній. Деколи до основного персонажа приєднувалися й другорядні учасники: хор або товариші.

 

Що думав Отець Боско про свої сни? Спочатку він не дуже довіряв їм. Він вважав їх витвором уяви. Коли він розповідав їх, то завжди переживав, щоб його слова не сприйняли надто серйозно, боявся сказати зайве. Але він чудово розрізняв між снами та снами, тож деякі він просто витирав з пам’яті, інші ж – зберігав роками. Говорячи про свої сни з особливо близькими людьми, він часто наголошував на тому, що йшов сповідатися до отця Кафассо після того, як бачив черговий сон. Святий Джузеппе Кафассо довго роздумував перш ніж дав остаточну відповідь: «Коли побачиш, що сон реалізувався, можеш спокійно продовжувати йти наміченим шляхом».

Якби там не було, Отець Іван Боско був дуже обережним на початку. В одній з хронік (13 січня 1861 року) наведені його слова, що стосувалися одного із снів, який він бачив на протязі трьох вечорів підряд: «В першу ніч я не хотів вірити, оскільки Господь забороняє нам вірити у сни в Святому Письмі. Але минувші дні збагатили мій досвід. Я поговорив з деякими дітьми, яких бачив уві сні, і вони мене запевнили в тому, що все було саме так, як це мені приснилося, тож я не міг більше сумніватися. Це була неймовірна ласка Божа, яку Господь подарував нашій Ораторії. Саме тому я відчуваю себе зобов’язаним сказати вам, що Бог вас кличе і прагне, щоб ви почули Його голос. І горе тим, хто противитиметься Його волі».

Будучи дуже скромним та не довіряючи самому собі, Отець намагався бути максимально обережним. В одному із записів читаємо: «скажу вам те, що вже казав раніше. Мені приснився сон, в який я не хотів вірити. Але він здавався мені дуже важливим, тому я вирішив як-слід проаналізувати ситуацію». Перевірка полягала в тому, що він поговорив з трьома вихованцями, чиє заплямоване сумління він побачив уві сні. Все було саме так, як  це описував сон.

Через сім років (30 квітня 1868 року) він сказав наступні слова: «Дорога молодь. Вчора вечором я сказав вам, що в мене були погані новини для вас. Мені приснився один сон, але я не хотів вам про нього розповідати, оскільки вважав його витвором уяви. Крім того, коли я вам розповідаю сни, завжди знаходяться ті, хто скаржаться чи критикують їх. Але новий сон змушує мене повернутися до попереднього». В цьому новому сні дивний голос питав Отця Боско: «Чому ти мовчиш?»

Тож не можна звинувачувати його у відсутності обережності. Те, що ми розповіли, допомагає зрозуміти ту довіру, яку виявив святий щодо отця Джуліо Барберіса. Йшов 1876 рік. Він сказав: «Коли я думаю про ту відповідальність, яка мені довірена, то мені стає страшно. Ті речі, які я бачу, збільшують й без того непосильний тягар. Який жахливий звіт мені доведеться скласти перед Господом Богом! Він стільки всього робить для нас! Можна сказати, що Отця Боско веде вперед Богородиця… Кожен крок, кожна подія, ось вона – Пречиста Діва!»

 

Як розповідав свої сни Отець Боско? Те, як він їх розказував, ясно завдяки вже наведеним цитатам,

Він завжди розпочинав із приємних речей, намагаючись уникнути всього  того, що могло вразити слухачів чи викликати в них ідею щодо його особливого статусу перед Богом. Розповідаючи, він вставляв веселі фрази та жваві описи, що увага присутніх не була надто зосередженою на надприродному. Але серед слухачів не бракувало здогадливих людей. Які все розуміли з першого ж слова. Щоб послабити враження від неймовірних снів, він називав тих, хто його в них супроводжував нічого не значущими іменами: провідник, супутник  чи ж просто – незнайомець. Лише говорячи конфіденційно з деякими особами, він давав більш чіткі вказівки. Крім того о. Іван завжди підкреслював ті обставини, що упокорювали його. Так в одному з снів, в якому він жалівся на те, що молодь часто не слухала його порад та зневажала тим добром, яке він чинив, його супутник сказав: «Який же ж ти зазнайкуватий, Отче Боско! Хто ти такий, щоб претендувати на те, щоб всіх зробити святими? Чи ти хочеш, щоб абсолютно всі відповідали твоїм вимогам? Може ти віриш, що любиш більше, ніж Спаситель? Чи, можливо, ти проповідуєш краще за Нього? Чи ти був більше наполегливим та добрішим до молоді, ніж Христос до апостолів? Ти знаєш, що Його учні були завжди з ним, вони були наповнені Його добротою та завжди були готові вислухати Його слова. Вони бачили Його діла, які були найкращим стимулом для освячення. А скільки зробив всього Христос для Юди? Але той Його зрадив та помер без покаяння! Може ти кращий за учнів Христа? Апостоли обрали з максимальною ретельністю сімох апостолів, але й з цих семи один пішов хибним шляхом. А ти хочеш, щоб ці п’ятсот юнаків були одразу ж святими? Хочеш, щоб всі вони були чемні та добрі без жодних хиб? Який же ж ти гордий та нахабний!»

Звести до мінімуму надприроднє, показати себе не в дуже вигідному світлі – гарна тактика.Але й правда має свої права. Саме тому Отець закликав свою молодь не сміятися з тих речей, які він розповідав, а робити особисті висновки. Але й ці заклики були сповнені євангельською скромністю. Гадаю, що читач не заперечуватиме проти ще однієї цитати, незважаючи на її обсяг.

Сон 1861 року, який завершувався наведеним вище докором, був розказаний на протязі трьох вечорів. Отець Боско закінчував розповідь так: «Ви можете подумати, що я є надзвичайною людиною або святим, але я б хотів, щоб ви уникали безглуздих висновків щодо мене, тому залишаю вас вільними у ваших роздумах та висновках. Можете надати цим речам більшу чи меншу важливість, але я дуже прошу вас не насміхатися з них в розмовах між вами чи з іншими людьми. Але повірте, що Бог  має багато засобів, щоб виявити людям Свою волю. Деколи Він використовує неймовірні речі та обставини: ослиця Валаама заговорила, сам Валаам, який був лжепророком, сказав згодом багато речей, що стосувалися Месії. Те саме може стосуватися й мене. Тому я й кажу вам: не наслідуйте мене, але прислухайтеся до моїх слів, оскільки вони, надіюсь, можуть вивести вас на шлях Божої волі та вашого ж добра. Не кажіть ніколи, що мої справи добрі лише тому, що їх зробив я! Ні! Спостерігайте уважно за моїми вчинками: якщо побачите в них щось добре, то наслідуйте мене. Якщо ж ви побачите, що я чиню зле, то остерігайтесь мене та забудьте про те, що я зробив».

Він ніколи не розповідав привселюдно все те, що бачив та чув уві сні. Деякі речі він оприлюднював лише в особистих розмовах тим, хто в цьому був зацікавлений. Але деякі речі він зберігав в таємниці. Деякі історики кажуть, що деколи в розповідях про сни можна було зауважити нові обставини, тож деякі розповіді під кінець ставали вдвічі або втричі більшими за перший варіант. Про деякі інші сни можна було б написати цілі томи. Так, наприклад, про наведений вище сон 1861 року Отець Боско казав, що за ті три ночі, на протязі яких він бачив його, він здобув більше знань з богослов’я, ніж за всі роки в семінарії. Він також казав, що хотів би викласти певні теологічні теорії, які він вивчив у перші дві ночі, залишаючи осторонь специфічні обставини останньої. З цього всього можна зрозуміти, що Отець привселюдно розповідав лише вибрані епізоди.

Його основною метою були добробут, радість та освіта вихованців. Деякі речі він оминав, інші – поєднував між собою так, щоб розповідь стала корисною для слухачів.

Ефекти, які спричиняли його розповіді, побачив би навіть сліпий. Особливо помітними були: страх згрішити, більш щирі сповіді, молодь частіше приступала до Святого Причастя. Можна описати все це одним влучним висловом Отця Боско: «Банкротство Диявола».

Тож можна спокійно погодитися із свідченням отця Баллезіо, який казав: «Ми не були маленькими дітьми, тож єдиним поясненням його снів міг бути лише надзвичайний дар божий».

Необхідно мати на увазі, що Отець не провокував і не бажав такі сни. Він, можна сказати, боявся їх, оскільки вони спричиняли неабиякі страждання. У деяких випадках він не пригадував сон після того, як вже його розповів, що аж ніяк не дивує, коли мова йде про тих, хто говорить під впливом надприродного натхнення.

Сни Івана Боско сповнені символізмом, який нагадує той, що пережив святий Петро у видінні про полотно, що сходило з неба (Діяння 10,11). Інтрига досить-таки насичена, а хід подій деколи триває стільки, скільки й театральна вистава. Крім того ми стаємо свідками логічного чергування картин, а слова, які чуємо чи читаємо, разом з цими картинами становлять єдине ціле, як в зразковому драматичному творі.

Форми сну набувають такої символічної форми, щоб бути зрозумілими пересічному розуму, але це не означає, що є присутніми химерні, вульгарні, легковажні чи неприпустимі елементи, що аж ніяк не узгоджуються із святою метою. Можна навести безліч прикладів, що було б дуже корисним, але характер цієї книги змушує поквапитись.

Іншою ознакою його снів є пророчий елемент. Коли наша фантазія складає чи розбирає певні речі в сні, то навіть не йдеться про пророцтво. Ми не можемо передбачати речі навіть поза сном за допомогою інтелекту. Звертаючи увагу на сукупність явищ та обставин, ми можемо передбачити лише певні наслідки. Сни Отця містили в собі не туманні чи дивні натяки, а чіткі об’явлення, що були прихованими в майбутньому. Він передбачив багато речей, що були підвладні змінному перебігу подій людського життя, але всі вони справдилися як за його життя, так і після його смерті в час, який ним був передбачений: Отець Іван Боско дійсно був пророком.

Вже згадуваний нами отець Баллезіо писав: «Це не здавалося в ньому раптовим спалахом блискавки його інтелекту, але це вже був звичайний для його розуму стан. Тож він пророкував молячись, розмовляючи чи жартуючи. Він пророкував, не звертаючи уваги на те, що говорив, а інші в цей час навіть не здогадувалися, що йшлось про пророцтва».

Він пророкував й уві сні. Його сни завжди були в тій чи іншій мірі пророчими. Скільки раз він передбачив смерть того чи іншого вихованця завдяки сновидінням! Він ніколи не називав імен, але завжди вказував дату.

Деколи він виявляв істину лише в приватних розмовах за умови збереження таємниці. Після того, як подія ставалася, то всі переконувалися в серйозності та неординарності Отця Боско. Недовірливі змовкали, підтверджуючи згодом автентичність подій.

Не будемо красти роботу в біографів, наводячи інші епізоди, але наведемо ще одну цитату Педагога і Батька молоді: «Все те, що відбувається в нашому домі, дійсно незвичне, але воно має позостатися поміж нами. Якщо інші взнають те, що тут відбувається, то скажуть, що це лишень казки. Мій критерій дуже простий: якщо щось сприяє спасінню душ, то нема  жодних сумнівів, що воно походить від Бога, а не від диявола».

 

На «ти» із дияволом

Ворог Бога та людства приберіг собі особливе поле бою проти Отця Боско. Пулен, що вважається експертом містики, написав рядки, що чудово підходять до нашого аргументу: «З життя святих зрозуміло, що вони переживають важкі форми одержимості (спричинені дияволом), тоді, коли вони перебувають в стані близькому до духовного захоплення чи бачать божественні об’явлення. Дивовижній дії Господа в такі хвилі протистоїть надзвичайна дія демонів». Тож навіть для святих воюючої Церкви життя є полем бою.

З війни, яку диявол оголосив Отцю, в нас збереглися офіційні витяги, що були написані під час першої фази цієї війни. Демон переслідував його, не даючи йому… спати вночі. Деколи це був голос, що нашіптував щось у вухо, деколи – порив бурі, що збивала з ніг. І завжди в кожному куточку кружляв вітерець, що розкидав документи та книги. Коли Отець писав книгу «Міць темряви», то часто знаходив зранку чернетки розкиданими по кімнаті або взагалі їх не знаходив. З погаслого комину  виривалися язики полум’я. коли він лягав, то невидима рука стягувала з нього ковдру. Щойно він натягував її, як все починалося з початку. Коли він включав світло, то все припинялося, щоб розпочатися знову в темряві. Деколи світло згасало через потужний порив вітру, який походив не знати звідки. Коли Отець Боско вже засинав, то його подушка починала танцювати під головою. Хресне знамення чи молитва припиняли все лише на короткий період часу. Та тільки він знову засинав, як його ліжко починало витанцьовувати. Двері скрипіли наче від вітру. Страшні звуки в кімнаті нагадували гуркіт багатьох карет під час перегонів. Деколи раптом роздавалися й жахливі крики.

Однієї ночі двері широко відкрилися і в кімнату увійшов страшний монстр. Він схилився над Отцем, наче бажаючи поглинути його, але хресне знамення змусило його втекти.

Один священик вирішив чувати з Отцем Боско в кімнаті, але як же ж він потім про це жалкував! Опівночі він втік, переляканий неймовірним шумом. Двоє студентів також вирішили повторити цю спробу, знаходячись в сусідньому приміщенні. Але й вони – перелякані не на жарт – швидко покинули свою криївку.

Бідний Отець, щоб позбутись диявольської примари, поїхав до єпископа Івреї. Але після першої спокійної ночі ворог віднайшов його та вчинив ще гірший гармидер.

Цього мало б бути достатньо, щоб зрозуміти, яку жахливу війну вів демон проти Отця Боско. У 1865 році, говорячи про ці переслідування, святий сказав, що віднайшов надійний засіб, але він ніколи нікому не пояснив, про що ж саме йшлося.

 

Видіння

Перейдемо до більш звичних явищ. Надприродні сни належать до тієї категорії видінь, які містики називають «образними», оскільки вони відбуваються у формі образів, що викликані вищою силою. Але такі видіння виникають й наяву. Снами Отця Боско називали як ті, так й інші видіння.

Так, наприклад, він бачив святого юнака Луїджі Колле, з яким він познайомився незадовго до смерті сімнадцятирічного хлопця. У період з 1881 по 1885 рік Луїджі з’являвся під час того, як він сповідав, правив Службу Божу, роздавав Причастя, а одного разу він об’явився Отцю Івану, коли той чотири години простояв в очікуванні на поїзд на станції Орте. Такі видіння були зазвичай світлими та приємними, часто супроводжувалися розмовами, хоча деколи все відбувалося без слів.

Схоже видіння він мав у Ланцо Торінезе у серпні 1887 року. Одна з сестер Салезіянок, що прагнула отримати благословення та вже тривалий час очікувала в коридорі на те, щоб її хтось закликав, вирішила проявити самостійність. Вона відкрила двері, що вели в кабінет Отця, та побачила його в стані, схожому на екстатичний. Його обличчя було переображене білим світлом та здавалося спокійним та ніжним, руки були простягнуті вгору, а голова зрідка схилялася, наче погоджувалася з невидимим співрозмовником. Сестра повторила кілька раз: «Слава Ісусу Христу! Отче, можна ввійти?». Але той не відповідав. Все скінчилося через десять хвилин, коли Отець Боско перехрестився та схилився в глибокому шанобливому поклоні. Варто наголосити на тому, що в 1887 році Отець (який помре на початку 1888 р.) ледве стояв на ногах і завжди потребував чиєїсь допомоги, щоб його підтримували. Крім того він завжди був згорбленим, але під час видіння він тримав гарну струнку осанку.

Також Отець Іван мав надзвичайне видіння, в якому побачив майбутнє Джованні Кальєро, який був тоді тяжко хворим. Коли він стояв на порозі кімнати, прийшовши відвідати хворого та підготувати його до гідної смерті, то він побачив два видіння, що тривали не більше кількох секунд кожна.

Спочатку він побачив білу яскраву голубку, що тримала в дзьобі гілку оливки. Вона покружляла по кімнаті, підлетіла до помираючого, доторкнулася гілкою до його уст, а потім залишила її на його чолі: це був знак того, що Кальєро мав стати єпископом та апостолом місій. Одразу ж потім Отець Боско побачив численних аборигенів невідомого походження, що занепокоєно схилялися над хворою дитиною. Між ними вирізнялися представники невідомої раси. згодом майбутні події дали зрозуміти те, що це були патагонці та жителі Вогненної Землі.

Існують також так-звані інтелектуальні видіння, що вважаються найелітнішими. В них розум інтуїтивно здогадується про духовні істини, обходячись при цьому без допомоги почуттів. Отець отримав цей дар від Бога? Не можемо однозначно це стверджувати, але хто може бути впевнений в тому, що ми знаємо все про Отця Боско та його харизматичні дари? Його природна поведінка та надзвичайно простий спосіб життя найкраще підходили для того, щоб приховати таємничі втручання божої ласки. Він демонстрував лише деякі деталі, якщо це було необхідно для спасіння душ.

Випадки левітації та яскравої ілюмінації дають змогу припустити, що Отець Іван мав видіння і набагато вищих порядків.

У 1879 році, коли він правив Літургію в приватній капличці, то тричі його обличчя ставало блискучим настільки, що освітлювало все приміщення. Крім того він відривався від підлоги та зависав в повітрі на десять-п’ятнадцять хвилин.

Історик Лемуен три вечори підряд ставав свідком того, як обличчя Отця Боско починало випромінювати неймовірне лагідне світло. Отець Філіппо Рінальді (третій наступник Святого Засновника) міг би яскраво описати всі ті випадки, коли він бачив, як той починав світитися посеред білого дня: це світло запалювалось в його очах, а потім поширювалося по всьому тілі, нагадуючи собою ауру, яку зображують на іконах святих.

 

Чуда, що виходили з рук Дона Боско

Отець Боско найбільше відомий, як чудотворець. Ця слава супроводжувала його до самої смерті.

Не наше завдання спинятися на дивах, що він вчинив, але сказати кілька слів все-таки варто…

Із «Спогадів Ораторії», які Отець написав незадовго перед смертю, наведемо деякі цитати. Ці «Спогади» він написав не для того, щоб розповісти про себе, а через послух Святішому Отцеві (Пію ІХ). На сторінках цього твору він висловив ті почуття, які розділяли всі ті, хто жили поруч із ним на протязі всіх цих років. Скромність стилю чітко вказує, що його єдиною метою було щиро поділитись зі всіма тим, що відчувало його серце, а не літературний хист. Він писав: «Я прошу всіх бути обережними в розмовах та в листах: не розказуйте та не стверджуйте, що Отець Боско отримав надзвичайні ласки від Бога чи вчинив якісь чудеса. Хто наполягатиме на цьому, допуститься страшної помилки. Так, доброта Бога була безмежною щодо мене, але я ніколи не претендував на те, щоб робити щось екстраординарне. Єдине, що я робив, – молився та благав Господа вислухати добрих людей. Я пересвідчився в тому, що молитви моїх вихованців завжди були ефективними. Милосердний Господь та Пресвята Богородиця завжди допомагали нам, що особливо було помітно у найскрутніші для нас часи, коли необхідно було забезпечити чимось бідних дітей, чи тоді, коли їх душі знаходилися в небезпеці».

————————

1Духовне захоплення, про яке тут говоримо, потрібно розуміти на найвищому рівні: екстаз, нестяму, забуття себе і споглядання Бога.

———————————–

Переклад бр. Костянтина Зінченка СДБ з Еудженіо Черіа, Дон Боско з Богом, оновлене видання Терезіо Боско, LDC, Турин, (1929) 2003.