Вступна частина до Господньої молитви

Минулої зустрічі учасники “Ісусової молитви” мали вступну частину до Господньої молитви, під час якої звернули увагу на слова апостолів: «Господи, навчи нас молитися» (Лука 11, 1). Так учні бачили свого учителя, який перебуває часто на самоті в молитві, і забажали так само знати, як сам Христос молиться до свого Небесного Отця.«Коли молимось молитву «Отче Наш», ми входимо в ті самі почуття з Ісусом, проказуючи ті самі слова, якими Він звертався до Небесного Отця» – о. Анатолій.

Молитва Господня від Євангеліста Матея ділиться на три частини: призивання, декілька прохань і славословлення. Сьогодні зосередимо нашу увагу на призиванні «Отче наш, що єси на небесах»

Мовою, якою Ісус вчив своїх апостолів молитися, була арамейська, і слово «Отче» цією мовою звучить «Авва», тобто «татусь», щось дуже лагідне і родинне. Подібним словом мале немовля промовляє свій перший лепет, дивлячись на батька. Христос вчить своїх апостолів будувати відносини з Отцем Небесним, почуваючись дитиною Божою, що є фундаментальним у відносинах з Богом. Але питання, що виникає або мало б виникнути в кожного з нас: «я Його творіння, Він мене зробив з пороху з землі (порівняй Бут. 18, 27) і Він дає мені можливість називати Його: «Отче. Тату.» Відповідь може бути тільки одна – Його велика любов до кожного з нас, як говорить Іван Євангеліст: «Бо так полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Отже, Бог наш Отець, а ми – Його діти. «О, яка до нас милість, яке багатство ласки й доброти Господа, коли Він дозволив нам, як відмовляємо молитву перед лицем Божим, називати Бога Отцем, а себе іменувати синами Божими так само, як і Христос є Син Божий! Ніхто з нас не насмілився й вжити це ім’я в молитві, якби Він Сам не дозволив нам так молитися», – св. Кипріан. 

Отче наш! Ісус вчить, що Отець Небесний є батьком для нас всіх! Не тільки когось, але всіх, які Його приймуть з відкритим серцем. Сьогодні є схильність «приватизувати собі Бога» – мій Бог і я сам знаю, коли, де і як маю до Нього звертатись. Коротке призивання, з яким звертаємось до Бога, називаючи Його нашим Отцем, водночас закликає і нас до взаємної любові і вчить, щоб кожен з нас просив у Бога добра не тільки для себе, але й для всіх.

Що єси на небесах. Бог є близьким, родинним, але одночасно, перебуваючи на небесах, є іншим – великим та всесильним. «На небі» означає, що Бог є вище понад усі речі, поза нашим видимим і чуттєвим світом, є чимось «цілковито іншим». Однак, Бог, який так безкінечно святий і «цілковито інший», настільки близько наближається до людини, що дається називати себе Отцем.

Св. Іван Золотоустий пише: «Він заповідав говорити «Отче наш, що єси на небесах», не тому, щоб Бог знаходився тільки на небесах, але щоб нас, земних, навчити пориватися на небеса і, осяявшись красою небесних благ, звернути туди всі наші бажання. Відвернувши слухачів від землі і поставивши їх на небесах, подивимось, про що, нарешті, каже Господь Ісус молитися».

Ми розпочали Великий піст, і я заохочую вас молитись добре. І коли, будете вимовляти слова «Отче наш», подумайте, що це не твої слова, але їх тебе научив сам Господь Ісус Христос. Почувайтесь дітьми Його і побачите наскільки молитва буде змінювати вас.