Отець Іван Ортинський
Як покидали запорожці Великий Луг і матір Січ
Взяли з собою Матір Божу, а більш нічого не взяли.
Т. Шевченко
Дата народження: 20 січня 1922;
Священичі свячення:15 квітня 1968;
Відійшов у вічність: 23 травня 2012р.
Іван Ортинський народився 20 січня 1922 року в селі Рохорці (Західна Україна). У 17 років, маючи атестат зрілості, він вирушає зі Львова, котрий на той час перебував під польським пануванням, до Італії, щоб вступити тут у Салезіянське Згромадження. Це було за декілька тижнів перед Другою світовою війною, котра, якщо б він трохи затримався, могла зробити його дорогу неможливою.
Приїхавши до Риму, Іван Ортинський вивчав тут філософію й богослов’я. В серпні 1942 року у Вілла Молья (Турин) склав перші чернечі обіти. З 1946 року, зважаючи на добрі мовні здібності, о. Івану було доручено проводити екскурсії в катакомбах св. Каліста, що були під салезіянською опікою. Тож, до 1963 року він здійснював координацію екскурсій у цих катакомбах.
З 1963 до 1972 викладав у Папській малій семінарії в Римі. Через слабке здоров’я лише у 1968 р. був висвячений на священика. У 1972 році о. Іван отримав докторат з богослов’я.
Від 1973 р. о. Іван Ортинський працював у Німечинні і доклав багато зусиль для розвитку УГКЦ саме у цій країні. Впродовж 1973-1980 рр. працював для українців у таких містах як Інгольштадт, Мюнхен, Розенгайм, Вестендорф. З 1980 до 1983 здійснював служіння як духівник у жіночому монастирі Шледорф (Schlehdorf). 1983-2003 – працював як душпастир в українській католицькій місії в Рауенберг-Ротенберг.
Його душпастирське служіння для українців у Німеччині вирізнялося великою жертовністю. О. Іван написав багато листів підтримки для християнських спільнот, що розвивалися і в Німеччині, і в Україні. У недільні дні багато подорожував, щоб відправляти Літургію для своїх українських земляків і підтримати їх у вірі.
Впродовж тижня служив Літургію у німецькій парафії. Його особливістю було коротке слово проповіді під час Служби Божої, яке місцеві парафіяни приймали з вдячністю і любов’ю. Душпастирське завзяття та салезіянський запал отця Івана Ортинського надихали інших робити добро та перебувати у радості. Власне у Рауенберг-Ротенберг завдяки о. Івану зародилася активна група салезіянських співпрацівників. Їх сердечне спілкуванні і зв’язок аж до кінця його життя є знаком того, що отець Іван справді розвивав салезіянську місію тут, проповідуючи істинні християнські цінності для усіх, хто цього потребував.
О. Іван Ортинський підтримував українців у вірі, ділився своїм досвідом, порадами, беручи до уваги історію християнства і церкви саме в Україні; дбав про поширення релігійної періодики, книжок та часописів. І все це давало іншим відвагу у важкі часи віднаходити у собі силу та впевненість.
Також о. Іван ініціював створення благодійної організації, яка підтримувала його земляків фінансово, речами повсякденного вжитку стільки часу, скільки це було потрібно. Ця поміч для України провадиться салезіянськими співпрацівниками з Рауенберг-Ротенберга і до сьогодні.
Коли о. Іванові виповнився 81 рік, він був змушений залишити душпастирську працю тут і переїхав до Енсдорфу. Скільки вистачало сил, охоче проповідував і служив Літургії там, де його потребували.
Впродовж усього свого життя отець Іван Ортинський страждав через слабке здоров’я. Переніс важкі операції і в останні роки життя його сили ставали щораз слабшими. Від Страсного тижня 2012 року він уже не покидав своєї кімнати через слабкість. Однак, все це зносив із довірою до Матері Божої, котру любив щирою синівською любов’ю.
В монастирі у Енсдорфі 23 травня 2012 року, напередодні свята Марії помічниці християн, отець-доктор Іван Ортинський відійшов у вічність. 26 травня о14 год. в місцевому парафіяльному храмі відбулося заупокійне богослужіння та чин похорону. У похоронних церемоніях взяли участь Провінційний настоятель Салезіянського Згромадження о. Йозеф Грюннер, настоятель місцевої спільноти о. Крістіан Лібенштайн, родичка о. Івана Ортинського Надія Майкрих, а також місцеві парафіяни.
Похований о. Іван Ортинський на салезіянському цвинтарі в Енсдорфі.