“Дон Боско з Богом”
«Нема святості без внутрішнього життя. Діяльність та молитва поєднані в одне ціле, пронизані одне одним та неподільні».
Переважно сторінки про життя Отця Боско містять розповіді про його діяльність та місію, підкреслюючи соціально-практичний аспект особи Святого, але потрібно пам’ятати, що цей аспект є відображенням внутрішнього його життя, духовності і святості. Пропонуємо до уваги матеріал про внутрішній, духовний світ св. Івана Боско та його зв’язок з Богом для служіння молоді.
Хто такий святий? Які характеристики святості Отця Боско?
Хто такий святий?
Для простих душ святою є людина видінь, пророцтв та див. Але все це – дари Божі, які не є необхідними для святості. Ці дари Бог забажав у Своїй Церкві від самого її початку, щоб у ній сяяла Його сила, а в свідомості людей зберігалась думка про реальність, що виходить поза межі уявного в людському житті.
Святим є той, хто належить повністю Богу. Це людина, яка, згідно вислову св. Павла, живе цілком для Бога (Гал. 2,19). Це людина, яка шукає в Бозі початок та кінець всіх своїх думок, почуттів та вчинків.
Всі ті, хто відродились в Хрещенні, отримали від безмежної божої доброти зернини життя, яке набагато перевершує земне. Але насправді нема аж так багато людей, які плекають це духовне життя так, щоб могти сказати разом із св. Павлом: «Вже не я живу, але живе Христос в мені» (Гал. 2,20). Щоб розвинути цю духовність необхідно відповідати вимогам науки та імпульсів Господа Бога. Святий є власне тим, хто живе повною мірою надприродним життям, у тій мірі, яка є доступною людині. Зазвичай він говорить про Бога та з Богом. Він живе на землі, але є громадянином Небес. Його серце завжди зафіксоване там, де знаходиться справжнє добро. В цьому й полягає дух молитви, що є піднесенням, вознесінням та емоційним поривом до Бога. Ніщо не може відірвати його від головного Об’єкту любові. Земне життя є лишень часом випробувань, щоб потрапити в життя небесне, де й стане можливим пряме, любляче та вічне споглядання Бога.
Після цього необхідно зі сміливістю сказати, що не завжди історія святих знаходиться в тих рядках, які ми читаємо в «Життях святих». Безперечно, святі діяли в рамках сучасних їм подій. В тому, що вони зробили, та в їх думках віруючий побачить руку Божественного Провидіння, що послало святих у відповідний час у відповідне місце, наче героїв, що здатні виконати завдання першочергової релігійної та соціальної необхідності.
З цієї точки зору сучасна історія (і це беззаперечний факт) очистила старі упередження, які змушували дивитись на святих, як на впавших з Місяця, чужих цьому життю і, часом, хворих певними дивними речами, які було прийнято називати «містикою», оскільки в ті часи про містику ніхто нічого не знав.
Тож необхідно подякувати тим, хто застосував історичний метод, що позбавив фігури святих певної антипатії. Але необхідно визнати, що багато людей, посилаючись на цей метод, деколи позбавляли святих власне того, що їх такими робило: святості. Прикладні, історичні та психологічні науки оминають ці аспекти та позостаються байдужими до цієї реальності. Але ті, хто мають око, призвичаєне до подій, що належать до вищого порядку, де людське зустрічається та поєднується з божественним, уникають цієї пастки. А автори, що не вважали доцільним визнавати святих людьми єднання з Богом, закінчували тим, що фальсифікували їх фігури.
Дон Боско – «сучасний» святий?
Вважаємо необхідним додати інше спостереження. Ми багато раз читали та чули про те, що Дон Боско був сучасним святим. Нам це здається означенням, яке вимагає обережного підходу та має бути зрозуміле правильно. В протилежному випадку ризикуємо створити фальшиву впевненість, що, як й інші земні речі, так і святість має необхідність набути сучасного вигляду, і що існують два види святості: перший підходить для давньої епохи, а другий зроблений якраз для наших часів.
Дія божої благодаті, що формує святих, не змінюється із плином часу. Не може змінити її стиль згідно тих чи інших смаків і співпраця людини з освячуючою дією божої благодаті. Ідеальна божа любов (яка є необхідним елементом святості) є схожою на сонце, що від перших днів створіння наповнює землю життям, забезпечуючи її завжди таким самим чином світлом та теплом. Звичайно, навіть святий є дитиною свого часу, що в своїй діяльності керується нормами, які за інших часів були б визнані анахронічними. Але центр життя, що додає сил, і остаточна мета позостаються незмінними. І новизна діяльності не є аж такою, щоб виправдати вислів: скільки різних форм життя, стільки ж і форм святості.
Дон Боско – активний святий?
Необхідно виправити велике непорозуміння. В ті часи гарячкової праці ті, хто називали Дона Боско «сучасним святим», вирізняли його як активного святого, наче в Церкві від часів св. Павла не було ніколи святих, відданих праці. Наче в наші дні активний святий може обійтись без того, щоб бути також людиною молитви.
Нема святості без внутрішнього життя, і не буде ніколи внутрішнього життя без духу молитви. Саме такою є справжня духовність вчора, сьогодні та завжди: діяльність та молитва поєднані в одне ціле, пронизані одне одним та неподільні, як в день Зіслання Святого Духа.
Знавці св. Павла віднаходять в ньому риси, які, здається, можна застосувати і до Дона Боско. А в біографії св. Бонавентури віднаходимо слова, що чітко описують і святого з Турину: «Конфліктні часи потребують людей, що вирізняються надзвичайною добротою, яка здатна заспокоїти душі; людей, що мають чіткий світогляд і знають, чого потребують, йдучи прямо до мети; людей молитви, щоб забезпечити мир у цілому світі та отримати світло та силу з Небес». Духовність святих завжди антична і завжди нова, і вона не потерпає від змін століть чи звичаїв.
Дон Боско – майстер поєднання роботи та молитви.
Ті, хто вивчають священні науки та часто розважають над духовними речами, деколи помилково вважають й себе глибоко духовними людьми. Але одна річ говорити, зовсім інша – робити. Можна чудово розбиратися в духовному житті, але при цьому ним не жити.
Читачі, що поміж життєвими негараздами не втрачають з поля зору духовні речі, з великим задоволенням (знайшовши щось корисне й для себе) прочитають приклади з життя цього невтомного трудівника. Він, незважаючи на безліч щоденних потреб, перетворював в молитву все те, що робив, втілюючи в життя із надприродною легкістю євангельське «молитися завжди без жодної втоми» (Лк. 18,1).
Дух молитви є християнською атмосферою. Бог сказав: «Поширю в домі Давида та поміж мешканцями Єрусалима дух молитви та ласки, і звернуть свій погляд на Мене» (Зх. 12,10). Поширення цього духа, що розпочалася із П’ятидесятниці, тривало, триває й триватиме завжди в Церкві, створюючи ту атмосферу, якою повинні дихати християни. Нею дихали й святі – на повні груди і безперестанно. Будучи зарядженими цим чистим повітрям і зміцнені у внутрішній людині (Еф. 3,16), вони знищили в собі тілесні прояви, які описав св. Павло в посланні до Галатів. І вони прийняли в себе дари Святого Духа: любов, радість, мир, доброзичливість, доброта, довготерпіння, лагідність, вірність, скромність, помірність та цнотливість (Гал. 5,19-25). Прекрасні речі. Якби ж і ми могли зрозуміти їх належним чином «разом з усіма святими»: і тут з Доном Боско, і в його школі.
Переклад бр. Костянтина Зінченка СДБ з Еудженіо Черіа, Дон Боско з Богом, оновлене видання Терезіо Боско, LDC, Турин, (1929) 2003.