День пам’яті бл. Сеферіно Намункура

Щороку 26 серпня Салезіянське Згромадження молитовно вшановує пам’ять блаженного Сеферіно Намункура, молодого аргентинського юнака, який своїм прикладом надихав інших крокувати дорогою святості.

Дата народження: 26.08.1886, Чімпай (Аргентина);

Салезіянський новик (аспірант);

Відійшов у вічність: 11.05.1905 (Рим, Італія);

Беатифікація: 11.11.2007;

Літургійний спомин: 26 серпня.

Сеферіно Намункура народився 26 серпня 1886 року в Чімпаї, на березі річки Ріо-Негро. Його батько Мануель був останнім великим воїном індійського племені арауканів, якому три роки перед народженням сина довелося скласти зброю перед військом Аргентинської республіки.

Проживши одинадцять років вільним сільським життям, Сеферіно подався на навчання до оо. Салезіян в Буенос-Айресі. Батько відправив його туди і мріяв про те, щоби з часом син міг стати на захист свого народу. Завдяки родинній атмосфері, що панувала у салезіянському осередку, Сеферіно полюбив отця Боско.

Зростаючи духовно, він відчуває бажання стати салезіянським священиком, аби нести Євангеліє своєму народові. Як взірець для наслідування він вибрав собі св. Домініка Савіо і впродовж п’яти років докладав максимум зусиль, щоб увійти у зовсім нову для нього культуру і стати як Домінік – взірцем старанності у побожності, у любові до ближнього, у виконанні щоденних обов’язків, в самопожертві.

Хлопець, якому було важко підкорятися і жити за розкладом, поступово стає справжнім прикладом для наслідування. Він був таким, як вчив отець Боско: точним у виконанні обов’язків стосовно навчання й молитви. Був арбітром під час загальних ігор та розваг, під час дискусій його слово завжди брали до уваги. Дивувало те, з якою розважливістю він робив знак хреста; здавалося, що замислюється над кожним рухом. Своїм прикладом він виправляв товаришів, заохочуючи їх робити знак хреста повільно та з благочестям.

У 1903 р., коли йому виповнилося шістнадцять з половиною років, його вісімдесятилітній батько приймає таїнство Хрещення. Цього ж року Сеферіно офіційно заявляє про своє бажання стати салезіянином і кардинал Джованні Кальєро зачисляє його до групи новиків у В’єдмі, адміністративному центрі Апостольського вікаріату.

Через слабке здоров’я кардинал Кальєро вирішує відправити Сеферіно до Італії, аби він продовжив навчання у більш сприятливій атмосфері. В Італії хлопець зустрічається з отцем Руа і з Папою Пієм Х, який з особливою теплотою уділяє йому своє благословення. Сеферіно відвідує школу в Турині і згодом салезіянський коледж “Вілла Сора” в м. Фраскаті, неподалік Риму. Хлопець навчається настільки старанно, що стає одним з кращих учнів.

Недуга, нерозпізнана своєчасно, можливо тому, що Сеферіно ніколи не скаржився, поступово загострювалася. Це був туберкульоз. 28 березня 1905 року його привозять до лікарні “Fatebenefratelli”, розташованій на острові Тіберіна у Римі. Однак уже занадто пізно. 11 травня 1905 року Сеферіно помирає. Похований він на своїй батьківщині у Фортін Мерседес (Аргентина).

11 листопада 2007 року папа Бенедикт ХVІ проголошує Сеферіно Намункура блаженним.