Отець Боско: Провіденційна присутність Бога

В контексті підготовки до свята Засновника Салезіянського Згромадження, яке відзначаємо 31 січня, пропонуємо Вам низку роздумів, пов’язаних із постаттю цього великого святого.

Провіденційна присутність Бога

Починаючи з першої сторінки, викладення фактів підкреслює одну константу, що супроводжує отця Боско впродовж усього його існування: головна роль релігійності, Релігії в середовищі, в якому він виріс і в його ментальності.

Він розпочинає розповідь, форсуючи, в певному роді, історичну подію, щоб підвести під покров Марії усю свою діяльність: «День, посвячений Марії, взятій в небо, був днем мого народження 1816 р.»

Про батька розповідає лише те, що він був працьовитий і бідний, але також «прагнув дати християнське виховання своїм дітям», і, що на смертному ложі, «озброєний підтримкою релігії», помер у віці 34 років, «радячи моїй матері довіряти Богові»: велика і цінна спадщина, що зробить відомим його сина Івана і сім’ю Боско.

Особливу заслугу в закоріненні у ньому відчуття Бога і бачення віри в реальності і в історії, Святий приписує своїй матері і її виховній діяльності. Маргарита сформувала його до переживання присутності Божої, ввела його в молитву, утвердила в ньому принципи християнського життя, забезпечуючи зростання у ньому справжніх чеснот. Її вплив був визначальним для майбутньої місії вихователя і пастиря […].

Бачивши мамину віру, хлопчик Іван здобуває впевненість в існуванні милосердного Бога, великого у любові. Розуміє реальність невидимого зв’язку між нашою бідною тендітною людськістю і його ніжною любов’ю. Вчиться, що довіра до Бога ніколи не є марною, навіть в найбільш складні моменти. Тут закорінюється його нездоланна віра, що здатна «пересувати гори», і міцна надія, що штовхає його дивитися понад усяку людську перспективу, планувати і наважуватися на таке, про що інші навіть не сміли мріяти. І усе це він виявляє і показує нам, його читачам.

Нам здається, що він майже запрошує нас переглянути, як і він сам це зробив, наше життя від самих початків з тієї самої перспективи: жива присутність і любляча турбота Господа про нас, Його великі і малі «втручання», що супроводжували, підтримували, провадили і виправляли (можливо навіть «відновлювали» і «перебудовували») нашу особисту історію. Все є благодаттю, все є твором любові. Бог готує, плекає, підтримує, напрямляє кожне покликання здалеку, в тисячі способів, щоб здійснилася його справа спасіння.

Молитва

Батьку й Учителю молоді, святий Іване Боско, що так багато працював для спасіння душ, будь нашим провідником у пошуках того, що веде до спасіння наших душ і спасіння ближніх. Допоможи нам перемагати пристрасті та боязнь людської неслави. Навчи нас любити Ісуса у Пресвятій Євхаристії, Пресвяту Богородицю, Помічницю християн і Святішого Отця. І виблагай нам від Бога ласку доброї смерті, щоб ми могли зустрітися із тобою в небі. Амінь.

Використано текст із Дев’ятниці до св. Івана Боско