Літургійний спомин св. Домініка Савіо

Щороку 6 травня Салезіянське Згромадження відзначає свято св. Домініка Савіо. Пригадуємо, що ораторія-катехитична школа при парафії Покрови іменована на честь саме цього святого. Цей молодий юнак зумів віднайти дорогу до святості серед буденних, звичних обов’язків і поділився цим «рецептом» з іншими: зі своїми друзями й однолітками. Його слова зберігають свою актуальність і сьогодні: «Пам’ятай, наша святість полягає у тому, щоб бути завжди радісними. Стараймося тільки оминати гріх, який є великим ворогом, що краде у нас Божу ласку і мир серця. Виконуймо ретельно наші обов’язки».

Сторінками життя…

Домінік народився в селі Ріва-ді-Кьєрі в П’ємонті 1842 року. Батьки виховували дітей в глибокій пошані до релігії. Домінік, вже п’ятирічним хлопцем, прислуговував на Святій Літургії, що вимагало від нього великого самозречення, бо Євхаристію в той час звершували лише рано-вранці. Кажуть, що навіть без годинника він багато разів приходив задовго перед Службою і молився навколішки перед зачиненими дверима церкви. А після Літургії навчався у школі, яку провадив настоятель. Після завершення навчання в ній Домінік перейшов до наступної школи, куди мав ходити пішки 8 кілометрів шляху. Говорив, що дорогою його супроводжують Ісус, Марія та Ангел Хоронитель.

8 квітня 1849 року, на Великдень, прийняв Перше Святе Причастя. З боку отця настоятеля це був акт великої відваги, бо в ті часи панувало переконання, що до Таїнств слід допускати у значно пізнішому віці.


Про духовну зрілість Домініка свідчать постанови, які він написав у своєму молитовничку:

1) буду часто сповідатися і приймати Причастя стільки, скільки мені дозволить мій духівник,
2) святкуватиму святкові дні,
3) моїми друзями будуть Ісус та Марія,
4) швидше вмру, ніж згрішу.


У віці 12 років Домінік зустрів св. Івана Боско, котрий прийняв його у свою ораторію в Турині. Між ними зав’язався особливий духовний зв’язок.

Домінік своєю поставою давав приклад іншим хлопцям. Він чинив різні ініціативи, щоб допомагати тим, котрі вчилися гірше і чинили менше поступу на духовному шляху. У дуже юному віці він отримав дар споглядання та інші надприродні дари.

Пізньої осені 1856 р. Домінік сильно захворів і лікарі виявили в нього швидко прогресуючу хворобу легень. Хлопець помер 9 березня 1857 року у віці 15 років, прийнявши останні в своєму земному житті св. Таїнства.

Попри свій юний вік, посеред щоденних справ, перебуваючи з ровесниками, Домінік Савіо досягнув святості, своє розуміння якої він висловив у листі до друга: «Тут, на землі, святість полягає в тому, щоб постійно бути радісним і вірно виконувати наші обов’язки». Беатифікований 1950 року, канонізований 1954 р. Домінік Савіо – це наймолодший сповідник віри, якого канонізувала Церква. Він є покровителем молоді, а зокрема хлопців-хористів. В іконографії святий зображується з лілеєю або хрестом у руці, а іноді – перед фігуркою Матері Божої.

Папа Пій ІХ охарактеризував Домініка «малим, але великим гігантом духа». Своїм життям, своєю простотою і добротою він довів, що чесність і християнська ревність, побудована на євангельських засадах, може бути дорогою до яскравої святості в буденному  житті.