Отець Тарас Байовський: «На маївках відчуваємо таємниче піднесення, особливу ауру радості, щирості і простоти»
Традиційно у травні в особливий спосіб звеличуємо Пресвяту Богородицю – впродовж місяця у храмах, каплицях, біля хрестів та фігур правлять молебні до Матері Божої. Щоб залучити до молитов якомога більше дітей, отці-салезіяни УГКЦ організовують також ігри та забави. Як відбуваються цьогорічні маївки, розповідає отець Тарас Байовський СДБ.
- Ми, Салезіяни отця Боско, як і весь український народ, віддаємо велику
пошану Богородиці. Під проводом Пресвятої Діви Марії святий Іван Боско чинив свою місію, проявляючи глибоку любов до дітей і молоді. Тому травневі богослужіння для нас дуже особливі. Прагнемо залучити до них якомога більше людей, і особливо дітей. Щоб вони випросили ласку, підтримку у Богородиці і під Покровом Діви Марії пережили цей важкий час.
Проводимо маївки на трьох локаціях: у церкві Покрови на вулиці Личаківській, біля школи-садка «Провесінь» на Тракті Глинянському і біля Хреста у кінці вулиці Медової Печери.
Розваги після молебня – це один із способів залучення дітей до молитви?
- «Любіть те, що робить молодь, і молодь полюбить те, що робите ви», – казав святий Іван Боско. А що люблять діти? Бігати, бавитися, спілкуватися. Тож ми їм організовуємо забави, а вони з нами є присутні на молитві.
Проведення маївок при Згромадженні Салезіян, УГКЦ – давня традиція. І діти дуже чекають цього місяця. Навіть ті, хто не завжди впродовж року ходить до церкви, на маївках є присутній. Приходять навіть невіруючі. Не знаю, як це пояснити, але на травневих богослужіннях відчуваємо якесь таємниче піднесення, особливу ауру радості, щирості, простоти.
Ми збираємося о 18.00. Спочатку молимося, служимо Молебень до Матері Божої, співаємо пісень на прославу Богородиці. Роздаємо дітям книжечки з текстами молитов і пісень. Потім отці виголошують проповідь, це така більше розмова з дорослими і дітьми. А тоді наші аніматори влаштовують ігри та забави з дітьми і молоддю. На кожній локації працюють приблизно 15 аніматорів. Мають цікаву програму з бансами, конкурсами, квестами. Діти впродовж місяця збирають фішки, а в кінці найактивніші отримають подарунки.
Щодня, наприкінці зустрічі, маємо слово «На добраніч». Діти стають в коло, беруться за руки, і аніматор або отець виголошує якусь важливу думку, це може бути повчальна історія або ж висновок на основі поведінки дітей – в чому їм варто зростати. Інколи можуть дати домашнє завдання – промовити молитву, допомогти батькам. Важливо, щоб дитина поверталася до дому, маючи тему для роздумів.
На локації на вулиці Медової Печери трошки інша схема, там спочатку відбуваються забави, а тоді, о 19.00 – молебен.
Такі зустрічі проводимо в усі дні, крім суботи та неділі.
– Чи беруть участь у маївках тимчасово переселені особи, які проживають поруч з цими локаціями?
Жінки, які живуть у салезіянських спільнотах на вулицях Личаківській, Дорозі Кривчицькій, по вечорах збираються біля церкви плести сітки, а їхні діти йдуть на маївку. Для них це щось зовсім нове, незвичне. Більшість з дітей ніколи раніше до церкви не ходили, мало хто знає «Отче наш» та «Богородице Діво». Дивувалися, коли зрозуміли, що в церкві може бути цікаво, що з отцями можна не тільки молитися, а й спілкуватися на різні теми.
А от переселенці, які живуть у школі на Тракті Глинянському, не хочуть приєднуватися до молитви, не привчають до неї дітей. Їм чомусь це не цікаво, наразі складно до них достукатися. Із сорока людей на маївки приходить лише одна 10-річна дівчинка. Старається співати по книжечці, уважно слухає.
Локація на Медової Печери у відділеному місці від закладів, де живуть переселенці. Тому туди переважно приходять місцеві.
Знаю, що дехто з людей, особливо з числа внутрішньо переміщених, обурюються, мовляв, як так, в країні війна, а діти веселяться. На нашу думку, діти по-іншому переживають ці всі події, ніж ми, дорослі. Маємо старатися організувати для них трохи часу для радості. І водночас заохочувати до молитви, співпереживання за нашу країну, вчити толерантності, турботливості до потребуючих.
- Скільки людей приходить на маївки?
На жаль, через війну цього року людей менше – до 150 на кожній локації. Багато виїхали у села, за кордон. Хтось боїться приходити, бо може лунати сповіщення про повітряну тривогу. В разі небезпеки ми ідемо в укриття і продовжуємо молитву там, але не всі мають сміливість у такі моменти бути далеко від дому.
Пам’ятаймо, що молебен до Богородиці можна правити самому. Необов’язково має бути присутній священик, бо ця молитва створена для людей, це більше піснеспіви.
Знаю, що багато людей моляться у такий спосіб. А ще помітив, що в ці місяці війни люди стали більше молитися на вервиці. І це дуже добре, бо молитва на вервиці має дуже велику силу і є доступна для всіх. Людина може молитися будь-коли, де б вона не перебувала. Зараз є багато можливостей долучатися до спільної молитви онлайн – через Радіо Марія, Живе телебачення тощо. Багато отців з різних парафій молять «живу вервицю», ці прямі ефіри чи записи можна знайти в соцмережах. Є багато інформації в інтернеті, як молитися на вервиці, розважати.
Дон Боско казав таку фразу: «Любіть Богородицю і побачите чуда». У ці важкі для нашої країни часи закликаю ревно молитися до Марії і пам’ятати, що Мати Божа є особливо близько з тими, хто перебуває в біді і скорботі. І допомагає тим, хто з вірою просить.
Автор статті: Христина Старецька