ОРАТОРІЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Отець Микола Ситник, СДБ: «Молодь є дуже чутливою в питанні того, що відбувається з іншими людьми. Вона може іноді бути безсилою, бо відчуває, що має недостатньо ресурсів впливу, проте ніколи не є байдужою».

Відповідальний за Ораторію-Катехитичну Школу ім. святого Домініка Савіо, отець Микола Ситник, а також аніматори Тарас Чепкий та Діана Маринович розповіли про зміни в Ораторії, які спричинила війна, про волонтерство, а також як християнська молодь переживає цей непростий час.

Як функціонувала Ораторія у перші дні війни?

• Ораторія припинила своє звичне існування і перетворилась у простір для плетіння сіток та гуманітарної допомоги. Приміщення першого поверху було зайнято цим. Все це здійснювалось справді інтенсивно. Формаційна діяльність також була призупинена, оскільки багато молоді та дітей виїхало закордон – зазначив тут і далі отець Микола Ситник.

Від початку повномасштабного вторгнення приміщення ораторії й справді було зайняте плетінням сіток, де були залучені парафіяни Церкви Покрови Пресвятої Богородиці під керівництвом пані Наталі Чіпак. Дана ініціатива продовжується й до сьогодні.

Як щодо змін, які створила війна в ораторії?

• Війна створила справді багато змін, і не лише в ораторії. Найперша зміна – це питання безпеки. Тепер будь-яка діяльність не може плануватися, не враховуючи війну. Наприклад, обмеження по-кількості дітей на Веселих Канікулах: кількість зменшилась на 50 відсотків.

Щоденно ораторія є нашим укриттям і під час повітряної тривоги ми всі спускаємось і проводимо заняття вже в Ораторії. А це Центр Савіо, позашкільна освіта, гуртки. Відповідно це все спричиняє сильний шум, і проводити подальше заняття дуже нелегко, а іноді й взагалі неможливо. Тому найпершу зміну, яку внесла війна, так це унеможливлення звичного діяння, яке було раніше – ми не можемо розподіляти територію без врахування безпеки.

Також будь-яка наша діяльність має мету, і тепер це – пам’ятати про війну і не абстраговуватись від неї.

Проводячи зустрічі ми стараємось згадувати про воїнів у молитвах, а також проводимо акції, які безпосередньо торкаються допомоги, чи згадки за військових. Наприклад з останніх – це молитва та візит Марсового поля 24-го лютого. А в грудні готували подарунки для військових та дітей з окупованих територій і все це передавали через отця Олега Ладнюка. А раніше робили енергетичні батончики, коли була така потреба. Також кошти з проведеного вертепу були спрямовані на допомогу для ЗСУ.  Зараз планується театральна вистава, думаємо, внески з якої будуть задіяні для військових. Наразі здебільшого згадуємо молитовно та стараємось проводити різноманітні заходи. Тож війна дійсно впливає: на молодь, дітей, і, звичайно, на діяльність.

Чи є ще сфери допомоги, до яких долучилась ораторія за час війни?

• Старші аніматори, наприклад, були в певних організаціях, які займаються волонтерством. На початку повномасштабного вторгнення ми діяли досить спонтанно і якщо молодь щось організовувала і отримувала кошти, то ми спрямовували це на ЗСУ, як від вертепу. Багато було й інших акцій, про які згадував, це, наприклад, виготовлення енергетичних батончиків, до цього були залучені молодь і діти стреток.

Це все не є дуже великими ресурсами, але це завжди думка про військових, про оборону, захист.

Крім того, ми проводили практичні резуми, де команди, які вигравали якісь певні кошти у винагороду, спрямовували після резуму ці кошти на донати. І, звичайно, молитовна підтримка. В нашій ораторії та катихетичній школі є хвилина мовчання. А щочетверга ми збираємось для молитви за всіх наших військових о 16:45.

Як ви вважаєте, як ораторійна молодь та діти переживають цю війну?

• Особисто не можу точно відповісти, як вони переживають війну, але я бачу що їх це турбує. Молодь є дуже чутливою в питанні того, що відбувається з іншими людьми. Вона може іноді бути безсилою, бо відчуває, що має недостатньо ресурсів впливу, проте ніколи не є байдужою. Вона є дуже активною в сфері запитань щодо війни та допомоги, звісно, вона має менші ресурси, але інтенсивність допомоги є справді великою.

А як переживає… Думаю, старші намагаються абстрагуватися і втекти від постійної думки про війну, спрацьовує захисний механізм. А діти переживають це внутрішньо. Проте це все одно помітно у вербальному спілкуванні.

Насправді всі ці переживання були дуже помітні на початку повномасштабного вторгнення, бо навколишній та інформаційний простір був дуже напружений, і діти були в цьому присутні.

Тому переживають по-різному, найбільше це відчутно у відносинах та станах. Пам’ятаю, також, що під час Веселих канікул було багато дітей, які мали апатію.

Чи змінились теми для розмов між молоддю?

• Можливо, не зовсім змінилися, проте на всіх подіях, на яких ми збираємось, ми згадуємо молитвою про наших воїнів. Бо насправді війна вона втомлює, і хочеться іноді повірити в те, що її немає, але наслідки цієї втечі є негативні для людини та її життя. Тому зараз треба зрозуміти свої ресурси, ціну нашого життя. Варто зрозуміти, що все нам насправді даровано, і за цим стоять певні люди.

Тематики розмов, так, справді змінюються, бо молодь цікавиться тим як Церква діє, що засуджує, і взагалі про поняття війни і ставлення Католицької Церкви. Їм цікаво почути з моральної точки зору на те, як Церква дивиться на війну. Тематики змінюються, молодь має змогу обрати теми, які їх найбільше цікавлять. Часом це зустрічі дискусійного характеру, а часом запрошуємо людей, які діляться своїм досвідом. Теми дотичні до війни, які ми обговорювали – це війна і Бог. Де є Бог у війні. А деякі теми можуть входити в загальну розмову, вони ставлять запитання і ми обговорюємо.

Як ви вважаєте, ефективність діяльності ораторії з початком війни знизилась, чи підвищилась?

• Дуже важко сказати, бо дещо з’являється, дещо зникає, і не все є пов’язаним з війною. І це нормально, що з часом щось змінюється. Щодо діяльності, то я особисто бачу, що за останніх 5 років молодь та діти мають менше часу на цю діяльність. Їхній позашкільний графік є переповнений гуртками та іншою діяльністю. Можливо, подій стало трохи менше, але молодь є більш залученою до підготовки.

В оцінці змін в ораторії, які спричинила війна важливо почути і думку молоді.

Чи змінилась ваша ораторійна діяльність від початку повномасштабного вторгнення?

• Так, змінилася, вона стала більш закритою. Ми перестали робити вечірки і масштабні заходи. Також всі заходи тепер відбуваються лише в приміщенні ораторії, а не на вулиці, чи інших місцях. Тепер змінилось навіть ставлення до ораторії. Також з’явились заходи, які присвячені війні, або допомозі військових. Це, наприклад, вертеп. – відповідає аніматор ораторії, Чепкий Тарас.

Як ви допомагаєте військовим під час війни?

• Якщо детальніше говорити про вертеп, то він був присвячений військовим, ми збирали для них кошти. Всі зібрані кошти ми відправили військовим, в сумі вийшло понад 32 тисячі гривень. Допомогли таким чином закрити 3 збори – підкреслює Тарас.

• У нас також була допомога біженцям: посуд, їжа і навіть житло. Участь аніматорів була в тому, що ми проводили ігри для дітей-переселенців і цим намагались якось відволікати їх від того, що відбувається – додає Маринович Діана.

Як діти та молодь ораторії переживають повномасштабне вторгнення?

• Ораторія найперше стала місцем, де можна відволіктись від цього. Під час великого напливу негативної інформації, новин, ми всі можемо прийти сюди і відволіктись. Також наша діяльність стала більш стала більш волонтерською і ми почали допомагати не лише дітям, а й військовим – продовжує Діана.
• Війна насправді дуже сильно змінила все. Особливо це помітно під час Веселих Канікул, коли починається тривога і потрібно вести дітей в укриття. Також після обстрілів діти приходять дуже втомлені, оскільки не спали цілу ніч. Сама молодь теж змінилась у цьому всьому, оскільки стала більш закритою. Вони почали більше боятися і думати «а що якщо станеться це, чи це». Це і про організацію свят, подій і загалом.  – зазначив Тарас.