ЛІтургійний спомин св. Франциска Сальського

Сьогодні, 24 січня, Католицька Церква відзначає спомин св. Франциска Сальського. Отже, користуючись нагодою, вітаємо всіх журналістів католицької преси, покровителем яких є саме цей святий.

Франциск Сальський народився 21 серпня 1567 р. в замку Саль поблизу Thores (Савойя, на південь від Женеви). У 1582-1588 рр.  в Парижі він вивчав право й теологію. У цей час переживав важку релігійну кризу. Хоча він сам був завжди католиком, однак був схильний до впливу Кальвіна щодо приречення.

Одного разу, молячись перед статуєю Богоматері, знову знайшов довіру до любові Бога. У 1579-1591 рр. він продовжив своє навчання в Падуї й отримав докторський ступінь. 1594 року проти волі батька він став священиком і присвятив себе місіонерській діяльності для тих, хто перебував під впливом кальвінізму. Після подолання неймовірного опору й довгих зусиль, йому все ж вдалося відновити католицизм у місцевості Шабле. 1599 р. він став коад’ютором женевського єпископа (який тоді мав резиденцію в Ансі, на південь від Женеви). З пастирською місією він поїхав до Парижа. Тут Франциск познайомився з Вікентієм де Полем. 1602 р. він сам стає єпископом Женеви. Будучи єпископом, він поволі вводив у життя рішення помісного собору в Тріенте. Завдяки своїм постійним поїздкам, він був у тісному контакті з усією своєю парохією.

1604 р. Франциск Сальський знайомиться з Йоаною Францискою де Шанталь і стає її духовним наставником. Їх пов’язує духовна дружба. Разом з нею засновує жіноче згромадження, духовним керівником якого він був аж до своєї смерті. 1612 р. Франциск був прикликаний до двору в Авіньйоні, щоб там працювати серед гугенотів (кальвіністів Франції). З Авіньйона йому довелося піти за двором до Ліону.

Святий багато проповідував серед протестантів, втілюючи в життя постанови Тридентійського собору Католицької Церкви. Наріжним каменем проповіді святого Франциска Сальського була боротьба з гріховними схильностями людини та поєднання людської волі з Божою через покаяння і любов. Результатом любові, за вченням св. Франциска Сальського, є турбота про вбогих, простота та щедрість.

Франциск відомий своєю терпеливістю, лагідністю щодо інакодумців, що, як не дивно, саме собою не відповідало його темпераменту. Він залишив велику кількість творів, які складаються з 14 томів. Найбільш поширеними є дві його праці: «Theotimus» (“Про любов Бога”) і «Philotea» (“Повчання про християнську віру”). Особливо цей другий твір був всесвітньо поширений і став фундаментом для багатьох духовних творів про християнське духовне життя.

28 грудня 1622 р. Франциск Сальський помирає. Він був беатифікований у 1661 році, а канонізований у 1665 Папою Олександром VII. У 1877 році проголошений Вчителем Церкви, у 1923 році – покровителем письменників і журналістів. Святий Франциск Сальський заснував жіноче чернече Згромадження візитаток (Відвідин Пресвятою Дівою Марією Єлизавети). Зараз велика кількість орденів і християнських спільнот носять його ім’я.

Зокрема, Салезіяни – чоловіче монаше Згромадження святого Франциска Сальського, СДБ (Socitetas Sancti Fracisci Salesii, SDB). Це монаше Згромадження Папського права, яке діє як в Латинській Церкві, так і в Східних Католицьких Церквах, зосереджуючи свою увагу на вихованні молоді.

Згромадження св. Франциска Сальського (салезіяни) було засноване святим Іваном Боско. Засновник обрав святого Франциска Сальського як покровителя новоутвореного згромадження через доброту та ревність у його діяльності задля спасіння людських душ. Тому на гербі салезіян міститься напис: «Da mihi animas coetera tolle» («Душі мені дай, все решта забирай»).