40-й день відходу до вічності вл. Андрія Сапеляка
15 грудня – 40-й день відходу до вічності світлої пам’яті салезіянського єпископа Андрія Сапеляка. Пригадуємо, що владика Андрій помер 6 листопада 2017 року на 98 році життя. Його душпастирське служіння є взірцем великої жертовності, відваги та сили духу. Салезіянська Родина сьогодні єднається разом у молитві за блаженний упокій владики. Нехай Всемогутній Господь прийме його у своїх Небесних оселях!
Все життя владики Андрія Сапеляка, його думки та переживання невід’ємні від загальнонаціональних проблем українського народу, його історії, долі, Церкви. Він залишив глибокий слід у пам’яті кожного, хто мав нагоду його знати. Тож, пропонуємо Вашій увазі низку натхненних висловлювань владики Андрія про Бога, молодь та Україну.
1. «Виховання молоді дуже і дуже важливе, тим більше тепер… Добре вихована молодь є ключем вирішення проблем як національних, так і церковних. Повторюсь, народ треба просвічувати і робити це через молодь. Потрібно, щоб церква йшла в народ. І з молоддю треба жити спільними інтересами».
2. «Вплив на суспільство має молодь. Що говорять старші? – «Не займайте мене». Тому наша ціль – виховання молоді. Хто виховає молодь, той буде керувати Україною, бо батьки підуть за синами».
3. «Отож вирізняються українці з поміж інших народів добротою. Великою добротою. Але великий негатив України поміж народами є егоїзм – «Я!». Кожен українець про себе каже «Я. Я. Тільки я. Щоби мені було добре». Французи кажуть «Ми», італійці кажуть «Ми». А ми, українці, не знаємо, як поміж собою жити. Ми є егоїсти. І тому ми слабкі. Не маємо сили. Сила є громада. Ми громади не любимо. Індивідуалісти. Лише «Я». У «Ми» є сила.
4. “Люди не знають, що треба постійно молитися за державу і владу, бо то тільки Бог дає. І незалежність маємо теж тільки від Бога. Я дуже вірю у нашу місію, бо нам, українцям, є що сказати. Подивіться, та ж попри всі проблеми наші, ми, українці, йдемо сьогодні вгору. Україна загартована комунізмом, і все, що їй потрібно, це просто скерувати свої сили у доброму напрямку”.
5. «Наш народ загалом є побожний, але щодо глибшого богословського розуміння, то, можливо, воно є ще трохи заплитке. Релігійність, культ, обряд – це добре, але потрібне глибше богословське розуміння, зокрема для нових поколінь, про Церкву, Боже життя».
6. «Україна – то мій сон, здійснення гарячого бажання мого життя. Міг жити відносно легко в Італії, де навчався 24 роки, в Аргентині, якій присвятив свої сили. Але думка була одна – швидше в Україну».
7.«Я прожив динамічне життя – був на низах та на висотах. В один день спілкувався з простими людьми та єпископами… У житті ставав свідком чудес. Людина мала паралізовану руку, яка після молитви стала здоровою. Народився сліпим, жив незрячим, раптом побачив. Божа сила зцілює. Зі мною чуда не траплялося. Зате мав великі ласки… Свою смерть уявляю як дорогу до батька-Бога. Знаю, куди йду і що мене там чекає».