Роковини смерті о. Василя Сапеляка
У понеділок, 26 лютого, випадає друга річниця з дня відходу до вічності о. Василя Сапеляка, СДБ (15.02.1923-26.02.2016). Отець Василь впродовж шістнадцяти років здійснював душпастирське служіння як парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Львові та був першим настоятелем салезіянської присутності східного обряду в Україні.
Біографічна довідка
Василь Сапеляк народився 15 лютого 1923 року в с. Рижкова Воля, на присілку Ходані, Ярославського повіту (нині – Польща) у побожній родині Михайла і Агафії. Він виділявся веселою вдачею та рішучістю, з якою брався до будь-якої справи дитячої громади і однолітки любили його за це.
Після від’їзду старшого брата Андрія на навчання в Італію Василь сумував за ним, а особливо після того, як Андрій написав листа про те, наскільки в Італії гарно, який тут клімат, які прихильні до них італійці, наскільки цікаве навчання. Василь просить батьків, щоб його також відпустили на навчання до Італії, однак йому відмовляють через брак грошей. Але Василь не здавався у своєму бажанні здійснити цю мрію. Тож вирішує, не кажучи нічого батькам, йти 15 км. пішки до Перемишля, щоб зустрітись з о. Петром Голинським. Через два дні він повернувся додому і привіз від о. Петра Голинського листа до батька. В листі отець просив його батька приїхати на важливу розмову. Довга бесіда катехита гімназії з Михайлом Сапеляком увінчалася тим, що це палке бажання хлопця стати священиком необхідно підтримати. Отже, через рік після Андрія, 1938 року, родина з Перемишльського вокзалу відпроваджувала до Італії й другого сина. Мати була щаслива. Вона подарувала Богові не одного сина, а двох.
Василь Сапеляк, після закінчення студій в Салезіянській малій семінарії в Івреа (1938-1942), пройшов по салезіянській стежині богопосвяченого життя всі етапи формації: 16 серпня 1942 року вступив на новіціят, а вічні обіти склав 28 серпня 1949 року; продовжив студії в Салезіянському інституті, спочатку – філософія в м. Фольїццо (1943 – 1946), згодом богослов’я в м. Боленго (1949 – 1953), де отримав ступінь магістра з теології. Висвячений на священика єпископом Іваном Бучком у Лурі (Франція) 28 червня 1953 року. Але на цьому не зупиняється: продовжує навчання в Папському салезіянському університеті в Римі (1954 – 1961) і закінчує його із науковим званням доктора класичної філології (1961).
Вчителював в Українській папській малій семінарії (Рим) з 1960 року, будучи вчителем, катехитом і ректором (1967-1976). Лектор з української літератури в університеті «La Sapienza» (Рим) з 1979 року. Відповідальний за підготовку текстів для Української секції Італійської державної телерадіокомпанії «RAI» з 1979 по 1988 роки.
1991-2007 – парох храму Покрови Пресвятої Богородиці у Львові і перший настоятель салезіянської присутності східного обряду УГКЦ в Україні. За ці роки його наполегливої праці вдається повністю відновити храм Покрову Пресвятої Богородиці, побудувати новий триповерховий монастир, а також недалеко від храму спорудити новий Молодіжний навчальний центр імені св. Івана Боско (професійно-технічний заклад) з різними спеціальностями.
З 2007 року перебуває в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. Засіває зерно віри своїм прикладом простоти і турботи про інших. Особливо бажає бути знову разом зі своїм братом, владикою Андрієм. Тут, окрім невеличкого храму, розпочинають будову приміщення, що служить для Ораторії. Вболіває за процес беатифікації Митрополита Андрея. Отець Василь вважав, що замало в світі знають про цього великого українського святого, тому перекладає італійською мовою і видруковує праці українських дослідників для поширення знань про постать Митрополита Шептицького. Більше двох років наполегливо працює над перекладом книги про Фатімське об’явлення з англійської на українську. Книга вийшла за кілька днів перед його смертю. Отець дуже хотів, щоб цей переклад був надрукований.
Від самих початків праці в Україні думає про покликання до Салезіян. Поблизу Львова у с. Оброшино разом з о. Василем Королем відкриває приновіціят – початкову формацію Згромадження. Постійно турбується за кандидатів і намагається щонайшвидше послати їх на подальші студії за кордон. Насамперед до Італії, бо твердо вірить, якщо він отримав хорошу підготовку, так і майбутні Салезіяни одержать добрі знання. З часом думає про нове приміщення. Розпочинає ремонт напівзруйнованого колишнього дитячого садочка у м. Винники. І ось уже більше 10 років будинок з великою прилеглою територією служить спільноті як приновіціят і молодіжний центр (ораторія).
У 2014-2016 рр. о. Василь належить до монашої салезіянської спільноти у Винниках. Незважаючи на постійну хворобу, він завжди намагався жити активно та брати участь у богослужіннях. Останній раз співслужив на свій день народження 15 лютого, уділив усім присутнім благословення і виголосив коротеньку проповідь подяки. Дуже любив співати на богослужіннях і споживати Тіло і Кров Господню, що останніми місяцями були чи не єдиною його поживою, адже не мав апетиту і сили, щоб їсти.
26 лютого 2016 року в салезіянському монастирі у Винниках у віці 93 років, з яких 73 монашого і 67 священичого життя отець Василь Сапеляк відійшов у вічність, залишивши по собі визначний вклад у розвиток Салезіянського Згромадження УГКЦ.
