Працівники Згромадження Салезіян завершили навчальний рік прощею до Крехова
Навчальний рік у Згромадженні Салезіян цьогоріч завершився спільною прощею до Крехівського монастиря, в якій взяли участь працівники Родинного дому „Покрова“, НВК «Школа-гімназія “Шептицьких”» та Навчального центру ім. св. І. Боско.
У Крехові паломники найперше разом пішли на Літургію, щоб подякувати Богові за прожитий рік і плідну працю, а також попросили благословення на подальшу роботу в Згромадженні. Богослужіння очолили отці Василіяни, а також отці Салезіяни — отець Михайло Чабан, отець Петро Васьків і отець Андрій Боднар.
Одразу після спільної молитви для паломників організували коротку екскурсію. Щоб краще усвідомити особливість цього місця монах-василіянин розповів історію цього монастиря, який у 1612 році заснував старець Іоілем під горою Побійною. Там над печерою постала перша дерев’яна церква свв. Апостолів Петра і Павла. Дещо пізніше монастир перенесено на нинішнє місце. У 1660-х pp. за підтримки короля Михала Вишневецького його обведено мурованою стіною з чотирма наріжними і п’ятою надбрамною вежами, в наслідок чого він став оборонним.
За монастирськими мурами не раз рятувалось багато людей, особливо під час нападів татар. Під час облоги 1672 року монастир захищав молодий Іван Мазепа.
Нині головним храмом монастиря є кам’яна Миколаївська церква, побудована в 1721–1737 роках на місці розібраної дерев’яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювався і ремонтувався. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані.
— У той чи інший спосіб салезіяни завжди дякували працівникам. Та здебільшого це зосереджувалося в межах окремих інституцій. Цього року в нас виникла ідея перезнайомити працівників Згромадження Салезіян між собою. Адже всіх — понад 200 осіб і вони далеко не завжди перетинаються в межах роботи. Тому й запропонували спільну прощу до Крехова, як подяку за працю кожного, — розповів працівник відділу розвитку Згромадження Салезіян Тарас Косар.
Формат прощі був досить цікавим і насиченим. Кількагодинна поїздка поєднала в собі духовну частину — літургію, спільну молитву, командотворчі ігри, через які знайомилися між собою, а також рекреацію — спільний похід до печер і смачний обід .
— Зараз напрацьовуємо низку заходів, щоб допомогти працівникам краще виконувати їхню роботу і творити міцніші й дієздатніші команди. З вересня будемо мати для кожної інституції низку тренінгів, залежно від того, хто які має потреби. До речі, попередньо ми проводили опитування, щоб дізнатися, що працівникам потрібно, — додав Тарас.
Ще до обіду наші паломники побували біля джерела, яке є однією зі святинь монастиря. Воно забило на цьому місці, коли одній богомільній жінці явилося видіння Богородиці. А також піднялися до первісного монастиря — двох печер, видовбаних у природних нішах невеликої скелі, знаної як „Камінь Тимоша“.
Після повернення на всіх чекав смачний обід — ситний бограч і солодкий сирник.
А вже незадовго по обіді розпочалися командотворчі ігри, які дали зрозуміти, наскільки важливо діяти в команді злагоджено прислухатися один до одного. Ігри організували працівники відділу розвитку — Ірина Микитюк і Тарас Косар.
Завершилася поїздка спільною молитвою до Богородиці, який очолив отець Кароль Манік.
Усі фото з прощі ТУТ.
Наталія Павлишин