Стежками родини Шептицьких

Чудового та сонячного вересневого дня учні НВК «Школи-гімназії «Шептицьких» ходили стежками родини Шептицьких у Львові.

Наша подорож розпочалася перед храмом святого Андрія Первозваного, де ми віддали шану пам’яті Софії Шептицькій з родини Фредрів, мамі митрополита Андрея Шептицького та блаженного Климентія Шептицького. Окрім того, діти дізналися легенду про святого Яна з Дуклі й чому саме цю ікону графиня Шептицька написала та подарувала собору.

А на вулиці Староєврейській ми пригадали, що архімандрита Унівського монастиря Климентія Шептицького в родині називали Кальо. Він усіма способами допомагав братові митрополиту в його праці, навіть писав за нього адміністративні документи, коли той внаслідок недуги не міг поворушити пальцями. Був його руками й серцем у справі порятунку галицьких євреїв.

Містом ми шукали левів, згадували про звичаї поховань у стародавньому Львові, прислухалися до
підземної річки. І як же шпацеруючи пасажем Андріоллі, не згадати історію заснування шоколадної фабрики “Фортуна”, до якої теж долучився митрополит, навіть призначив свого брата Климентія куратором цього солодкого проекту, а жінці-засновниці спростив борг. В пізніші часи з цієї фабрики взяла початок всесвітньо
відома кондитерська фірма “Світоч”.

А після того, як ми пройшли всіма залами підземель Гарнізонного храму — відчули себе руйнівниками
міфів та пліток. Але все ж таки після оглядин саркофагу, який призначався для єпископа Вижицького, наші дівчатка вирішили продезінфікувати руки.

Фінальним мажорним акордом нашої прогулянки були відвідини Львівського Національного Академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Хто долучився до будівництва, чому вирішили будувати театр, якщо дід митрополита, Олександр Фредро, побудував чудовий театр на відстані 150 метрів, де знайти всі пори року у театрі — учні знайшли відповіді на всі ці запитання. Ми навіть змогли побачити репетиції на головній сцені міста Лева!