Отці у Telegrami. Вперше в історії Салезіяни проводять “Веселі канікули” онлайн

 З 1 до 22 липня на парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Львові Отці Салезіяни проводять “Веселі канікули ” в онлайні. Допомагають монахам, юні аніматори, яких долучилося понад 70-т, всього є 22 команди. Вже сьогодні, батьки дітей ( а учасників “Канікул” є сотні) телефонують і дякують отцям за ініціативу. Адже “Веселі канікули” у онлайні – це зовсім не про сидіння за комп’ютером цілий день. Навпаки: діти танцюють, долучаються до майстер-класів, знімають відео про своє життя влітку. А ще упродовж дня постійно перебувають на онлайн-звязку із аніматором, який наповнює щоденність духовними роздумами, цікавими жартами і квестами. За платформу обрали Telegram-канал, який активно переглядають не лише діти, але й дорослі. Про сміливий експеримент, який став успішним нам розповів отець Тарас Байовський, салезіянин, відповідальний за Ораторію і Катехитичну школу імені святого Домініка Савіо. Цікавою є і цьогорічна тема “Веселих канікул” – “Добрі християни – чесні громадяни” в основі якої є чесноти. Щодня діти дізнаються більше про віру, надію і любов.

-Отче Тарасе, знаємо, що цьогоріч “Веселі канікули” з Богом відбуваються у онлайн-форматі”.  Скажіть, чи були Ви готовими до такого досвіду? Адже неодноразово від педагогів можна почути думку, що дитячий табір у онлайні – це нереально.

Так, і наразі “Веселі канікули” тривають до 22 липня. Для нас, салезіян, завжди на першому місці є діти та молодь. І ми стараємося працювати з ними навіть на відстані, супроводжуючи духовною підтримкою, молитовною, щоб з Божою поміччю, привести тих дітей до Господа.І ми з Радою Ораторії (дорадчий орган) вирішили зробити подію онлайн. Бо це стало модно. Школа – онлайн, університет – онлайн. Прощі – онлайн. Ми розуміли, що це, можливо, буде недостатньо ефективно, бо у нас зазвичай 500 дітей щороку долучається до “Веселих канікул” і навряд візьме участь у  онлайні така сама кількість. Це був виклик. Ми не чекали надзвичайно великого ажіотажу, водночас, для нас не означало, що онлайн – це дитина упродовж дня сидить і дивиться “Веселі канікули”. Навпаки. Ми хотіли зробити 20 хвилин запису, або півгодини прямий ефір щодня. Щоб дитина могла це побачити і переглянути у будь-який зручний момент. І також потанцювати, зробити майстер-клас, посміятися, бо це “Веселі”, а не сумні канікули. “Веселі канікули” проводимо через Telegram-канал. Через який подію можуть побачити всі охочі і трішки підняти собі настрій у карантинний час. Навіть і батьки, і бабусі і дідусі.  У нас є уже понад  300 підписників на Telegram-каналі. І особливістю є те, що кожна дитина має виконати творче домашнє завдання і виставити його або у Instagram, або на Telegram-каналі.  А потім дитина неодмінно отримає подарунок від Ораторії святого Доменіка Савіо.  І за цей час вже понад 50 дітей завдання виконали. Виставили різні фотографії, як вони танцюють вдома, роблять гуртки, копають город, бавляться ігри. І багато батьків вже сьогодні дякують за ці “Веселі канікули”.

-Яке Ваше головне завдання під час “Веселих канікул” з Богом? І чи бували випадки, коли через онлайн, наприклад, долучаються діти з родин, які, не йшли раніше дорогою віри?

-Ми , як салезіяни, є вже з 1993 року. І 27 років проводимо “Веселі канікули”. Про нас всі знають, нам не треба реклами. Всі біжать до салезіян, у більшості. Звичайно, що зараз “Веселі канікули” проводять і на інших парафіях.Але храм Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ у Львові це є центр усіх “Веселих канікул” в Україні. У нас вже є база, основа, і цей стиль, цей дух святого Івана Боско ми спершу живемо ним, а відтак і передаємо.  Бували такі моменти, коли хочуть до нас дитину дати, а у нас місць немає. це свідчить про те що батьки нас люблять і довіряють.   Для таких масових подій ми маємо серйозний вишкіл аніматора, є у нас своя Салезіянська Школа Аніматора, термін навчання -4 роки, тобто 4 етапи. В кінці кожного етапу є екзамени, а по завершенні 4 етапу аніматор отримує Сертифікат. Основною базою є педагогічна складова, яка базується на Запобіжній системі святого Івана Боско. Ми маємо основне завдання -виховувати  дитину як доброго християнина і чесного громадянина, а не тільки танцювати банси. Приходять  на “Веселі канікули”: невіруючі та діти інших конфесій. Для нас головне, щоб ця дитинка, ця душа, була приведена до Бога. Через  ігри, банси, катехизацію. Наше завдання – привести дитину до Бога, і це нам вдається. Але ми залишаємо завжди людину вільною у виборі, ми сіємо “зерно” і покладаємося на Бога. А Господь у свою чергу робитьт усе щоби людина була щасливою.  Багато батьків і дітей дякують, та з радістю приходять до нас. Ми нікого не виганяємо, а всіх приймаємо.

-Яким є сценарій “Веселих канікул” цьогоріч і як його напрацьовували?

-Зазвичай коли ми розробляємо програму, то відштовхуємося від гасла Генерального настоятеля Отців Салезіян у Римі, яке щорічно є іншим. І відповідно до цього гасла пристосовуємо всю нашу діяльність: катехитичну школу, підготовку діток до Причастя, катехитичні групи.  У 2020 році гасло: “Добрі християни – чесні громадяни”. Це за словами Дона Боско. Оскільки ми почали сценарій вже за півроку, у лютому, тому більшість програми за гаслом вже була готовою у  березні.   І ми цю програму використаємо на наступний рік. А цьогоріч дещо змінили. Вирішили акцент зробити на чеснотах. Маємо 22 дні  і щоденно говоримо про іншу чесноту. Любов, віра, надія, щедрість, повага, ці всі елементи, які є загальнолюдськими, з підґрунтям християнським, звичайно.  Базуємося на Святому Письмі, на “Катехизмі”, на повчанні Отців Церкви. І ці чесноти – це також дари Божі, задля яких треба працювати, розвивати і ними жити.  Адже ми сподіваємося, що ця тема буде корисною.

– Як технічно все відбувається?

-Це дуже просто. Знаємо, що вся молодь зараз сидить у телефонах, у різноманітних соцмережах.  Одним словом, зараз молодь дуже любить дивитися  коротке і доступне відео, бо якщо будеш щось довго показувати, то вони не будуть сприймати. Саме тому, наша молодь дуже гарно вміє знімати і робити відео на телефон і  навіть добре монтувати. Важливо, щоб був добрий телефон з якісною камерою.Ми мали 22 команди по 4 аніматори.  Практично 70 аніматорів задіяні у цих “Веселих канікулах”, попри те, що є ще одна команда, яка це все редагує і запускає. Кожна команда має програму з інформацією, що потрібно зробити у конкретний день. Молитва, банс,чіткий перелік, а у який спосіб вони це зроблять, це їхнє питання. Головне, щоб це було креативно та весело. Вони собі радилися, обдумували тематику, ходили знімали, залучали нас та інших людей. І все дуже гарно вдавалося. Ще крім того, що аніматори знімають відео, вони ще упродовж дня анімують дітей у онлайні у Telegram з 11-ї до 17ї години. Тобто вони окрім відео 20 хвилин, задають вікторини, запитання різні, роблять якісь кумедні фотографії, пропонують короткометражні мультики для дітей. Тобто вони завжди є поруч з дітьми до кінця дня, тому дитина постійно є включена у процес.  І за день є десь 300 переглядів цього онлайну.  

-Які насамперед результати для Згромадження і загалом для “Веселих канікул” з Богом є завдяки онлайну?

-Для нас це був перший досвід. новинка.  Тому вчимося монтувати, шукати нових підходів.  І вже наприкінці липня ми обговоримо всі деталі, що вдалося добре, а що треба покращити. Але знаємо, що є дуже багато дзвінків від батьків, які дякують, що є така активність для їхніх дітей і парафіяни також підходять. Дехто не знає, як долучитися через Telegram, то запитує. Наразі чуємо такі позитивні відгуки. Тішимося, що якось хоч у такий спосіб можемо зачепити ту дитину. звичайно що це не ідеал, бо до ідеалу нам ще далеко. Проте це перші спроби, які можемо зробити для добра ближнього. 

-Деякі педагоги  сприймають онлайн для дітей з тривогою. Насамперед через психічне здоров’я школярів, які без колективу реального можуть почуватися у депресії, чи самотньо.

-Звичайно, що дистанційність є складною.Це може ввести дитину у депресію, у якусь таку замкнутість.Однак для дітей, які десь були менше прийняті у колектив, дистанційне навчання є непоганим. Вони наодинці можуть більше сконцентруватися, розкритися Це залежить від характеру. Однак деякі діти неодмінно потребують живого контакту. Якась усмішка, жест, це вже може бути радістю. Я теж люблю сміятися. Це допомагає передати цю позитивну і радісну енергетику іншим, адже казав св.Іван Боско “ Диявол боїться радісних людей”. Звідси і назва “Веселі канікули”, бо де є Бог там є радість!

-Дон Боско асоціюється з радістю.  У чому Ваш особистий секрет радості?

-Мій секрет це є молитва. Це моя радість.  Тут не йдеться про радість у сенсі “просто посміятися”. Знаєте,як то буває іноді, така нещира радість. Особисто я люблю сміятися щиро. Треба сміятися – я сміюся, треба плакати – плачу. Тобто ніколи не приховую свої емоції, хоч їх і потрібно контролювати. Особливу набожність маю до Пресвятої Богородиці.  Дуже багато молюся на вервиці.  Коли маю трошки часу, чи вранці, чи ввечері, то завжди молюся. Черпаю від Бога сили і енергію щось робити далі. Якби не було молитви,як основного фундаменту духовного життя, то думаю,що радість би не була б повною, вона була б тимчасовою, не до кінця щирою. Бо з Богом ти завжди знаєш, що Господь керує тими справами, навіть якщо не все вдається, я довіряю Богові, що Він все влаштує так, як має бути.  Я вірю, що те, що ми робимо – це є Божа справа, і навіть ті “Веселі канікули”. Тому прагнемо давати цим дітям радість, радість Божу.  Дон Боско казав: “Справжній святий – це радісний святий”, тому мусимо випромінювати цю радість, яка є заразна. Важливо бути з Богом, бути простим, радісним, а Господь поблагословить усі моменти нашого життя..

-Отче, порадьте молодим людям, які шукають свого покликання, як знайти дорогу до Салезіянського Згромадження? Можливо не лише тій молоді, що живе у Львові, але й тій, що у Києві.

-Перш за все, у нас є Салезіянський сайт, там є різні світлини, адреси наших монастирів, контактні телефони. Якщо Ви у Львові, то тут на Личаківській, 175 чи по вул. Дорозі Кривчицькій 19 А можна прийти і Вам неодмінно підкажуть отця салезіянина, який може більш детально розказати чи запросити, показати, щоб людина могла ознайомитися зі згромадженням.ми є у м.Винники по вул.Галицька 13 – Б, у  Києві також є салезіяни, на вул. Вакуленчука, 34. Там теж є великий монастир вже упродовж двох років.  Стараємося бути у тих великих містах, де є потреба. ну і також необхідно мати покликання до богопосвяченого життя.

За матеріалами: Духовна велич Львова