Україна – Місіонер з Африки у серці Проєкту Європи

(ANS – Київ) – Салезіянин Ернест Мусонда – це молодий місіонер з Африки (Округ «Марії Помічниці християн», який включає в себе Замбію, Зімбабве, Намібію і Малаві), який зараз працює в Києві у Провінції Салезіян в Україні (також присвячена Марії Помічниці) Греко-Католицького обряду. Україна являє собою одну з наймолодших і найменших провінцій світу, яка нещодавно поповнилася чотирма місіонерами з різних країн.

Ернесте, розкажи про свій шлях віри та розпізнання покликання...

Наскільки пригадую, моя віра набула чіткого забарвлення тоді, коли я навчався в ліцеї. У мене було велике бажання, яке живилося молитвою, самоаналізом і відкритістю на дію Святого Духа. Згодом я став салезіянином, 15 серпня 2015 року.

А як становилося твоє салезіянське покликання?

Моє салезіянське місіонерське покликання розпочалося на першому році постновіціяту у Танзанії. Я познайомився з групою місіонерів, в яку згодом вступив і сам. У нас були систематичні програми і плани діяльності у спільноті, особлива молитва 11-го числа кожного місяця. Ми дивилися і обговорювали різні місіонерські відеосюжети, організовували справи милосердя у нашому районі і часто спілкувалися на цю тему з місцевим настоятелем. Завдяки цій діяльності і молитві я розпізнав своє покликання місіонера.

Що в Києві наповнює тебе щастям?

У мене особливий привілей: я став частиною спільноти, яка щойно народилася. У цьому місті не так вже й багато католиків. Ми намагаємося знайти своє місце, щоб стати справжнім салезіянським осередком, і відчуваємо привітне ставлення та підтримку киян. Моя присутність дає свої корисні плоди. Я стараюся бути добрим асистентом у спільноті, а місцева молодь сповнена бажанням вчитися, і мені вдалося залучити багатьох молодих осіб до нашої ораторії. Саме це і наповнює мене щастям.

Як ти долаєш виклики, з якими зустрічається кожен молодий місіонер?

Мушу визнати, що цих викликів не так вже й багато, але вони непрості. Передусім я став першим салезіянином з Африки, який занурився у Греко-Католицьку літургійну традицію. Це було дійсно складно на початках. Дуже багато осіб запитує, чому я приїхав сюди. І цей подив людей часто спантеличує, адже складається враження, що я приїхав не в те місце… Одним словом, труднощі з богослужіннями, обмежений словниковий запас, хоча я вже й зробив значні поступи. Зазвичай всі проблеми вирішуються завдяки молитві та стійкості.

Чого тебе навчила київська молодь?

Я б сказав, що навчився багатьом речам… В основному, це вміння бути винахідливим, організовувати час, мислити конкретними категоріями і бути собою.

Джерело: infoans.org