О. Андрій Боднар: «Вкладаймо в Божі руки крихту любові. Господь її примножить»
Салезіянський Форум БОСКО завершився у неділю Божественною Літургією, яку очолив отець Андрій Боднар, СДБ, провінційний вікарій. Отець виголосив для молоді глибоку проповідь-подячне слово, особливо важливу та актуальну сьогодні, у часі війни.
«Напевно, втома вас вже клонить. Час форуму пройшов, цікаве вже почули, пережили, і вже в усіх такий «валізний» настрій – треба збиратися, їхати, – розпочав промову отець. – Нинішня Божественна Літургія є моментом підсумку всього, що ми пережили тут. Господь через призму свого Слова допомагає нам наповнити отриманий досвід важливим змістом.
У сьогоднішньому Євангелію ми почули, як Христові учні, як і багато з нас сьогодні зранку, переживали момент, коли, на їхню думку, треба було все зупинити. «Ісусе, відпусти людей, бо не мають що їсти», – сказали Учителю, бо понад 10 тисяч людей залишалися голодні.
Стратегія учнів була така, як і в багатьох випадках наша, коли ми стикаємося з якоюсь серйозною проблемою: перекласти відповідальність на інших. «Хай ідуть по селах, там їм дадуть їсти», – вважали учні.
Що каже Ісус учням? Він говорить: «Дайте ВИ їм їсти».
Здавалося б – як? Як можна дати раду, коли перед тобою така диспропорція – проблема величезна, а сили, можна сказати, на нулі?
І ось Ісус «розкручує» учнів на чудо, яке він хоче зробити – зробити спільно з народом. Ісус примножує п’ять хлібів і дві риби так, що наситилися тисячі людей.
Але Ісус не зробив би того чуда, якби один юнак не віддав Йому 5 хлібів і 2 рибини. Бог робить чудо в нашому житті, завжди просячи одну частину, яку ми від себе маємо дати!
І в цьому секрет Божественної Літургії. Перед Літургією священник приготовляє Дари. Має кілька маленьких хлібців і трошки вина. Кого представляють ці хліби і вино? Чия це частка? Ні, не Ісусова. Це наша частка. Ми приходимо на Літургію і приносимо свою частку, без якої Ісус не зробить Євхаристійного чуда.
Кожен з нас має задуматися: що можемо дати Ісусові в момент, коли нам найбільше потрібно? Що хочемо, аби Господь примножив?
Що ми сьогодні принесли Ісусові? Окрім нашої втоми, декількох бажань, мрій і ще якихось мізерних речей?
Цими днями ми роздумували над темою любові. «Робити все з любов’ю, нічого силоміць», – заповідав святий Франциск Сальський, покровитель Салезіян. Але зізнаймося, чи насправді все ми робимо з любов’ю? Скільки речей ми робимо з примусу?
Як зазвичай відповідаємо на питання: «Як в тебе справи? Як пройшов день?» Кажемо: «Важко», «Дуже важко». Бо це «важко», «силоміць» ходить за нами услід, з «силоміццю» можемо вставати і лягати…
А любов наша насправді є дуже маленька. І часом не маємо вже звідки її черпати… Але цю маленьку крихту любові ми можемо вкласти в руки Божі. І Господь примножить!
Ми бачимо, як щедрий Господь нагодував тисячі людей, нікого не обділив. Бачимо, як Євхаристія може стати ключем до щасливого життя, до криниці любові, з якої можемо черпати».
Отець Андрій закликав юнаків та дівчат задуматися над найціннішим, що є в їхньому житті, над тим, що б вони хотіли примножити:
«Покладімо це Богові на престіл. Не біймося, Господь ніколи не забере це у нас. Він нам примножить і подарує. Віддаймо Богові все, щоб Він збагатив нас своєю любов’ю».
Отець також нагадав молоді 10 заповідей святого Франциска Сальського, які допоможуть юнакам та дівчатам розставити пріоритети.
«Перша річ, яку ми повинні робити в житті, – це подобатися лише Богові. Не старайтеся подобатися всім, старайтеся подобатися Господу, – наголосив отець. – Друга – робити все з любов’ю, нічого силоміць. Третя – нічого не просити і від нічого не відмовлятися. Що Боже провидіння кладе в наші руки – все треба брати. Четверта – починати всі справи зсередини, з серця, не ззовні. П’ята – рухатися по житті з великим спокоєм, з миром. Шоста – думати лише про сьогодення Боже. Сьома – розпочинати справи в кожному дні так, наче все з початку. Восьма – використовувати усі нагоди в житті, навіть прикрі, нічого не відкидати. Бо якщо переносити терпіння, труднощі, випробування, страх з великим прийняттям, можна завоювати серце Бога. Дев’ята – бути завжди веселим. І остання – жити у дусі свободи.
Яке це багатство бути свобідними! – наголосив о. Андрій. – Сьогодні бачимо, яка велика любов до свободи наповнює серця наших воїнів, всю нашу країну. Молімося за наших захисників, за Україну, за те, щоб всі ми могли жити у дусі свободи і бути вільними».