Канікули з Салезіянами: відпочинок у таборах

Літо – час відпочинку і приємних вражень. Мабуть, кожна дитина під час канікул хотіла б провести час в новій атмосфері, весело і цікаво. Тож, взяти участь у таборі – це одна з хороших можливостей, щоб трошки відпочити від буденних звичних справ. Про особливості літнього відпочинку з Салезіянами розповів о. Петро Майба, відповідальний за пасторальну діяльність отців Салезіян.

Отче, розкажіть, будь ласка, як загалом відбуваються табори та яка їхня тематика?

Кожен табір має свою тему. Цього року вона звучить «Слідами Андрея Шептицького». Теж нещодавно ми видали посібник для проведення такого духовно-відпочинкового табору «До святості з татком Андреєм». Там є описані і організаційні моменти, і певна програма, що стосується проведення денного табору.

Щодо загального розпорядку дня, то діти приходять зранку на певну годину, їх зустрічають аніматори, потім укомплектовуються групи. День розпочинається з молитви, відтак аніматори представляють якусь сценку відповідно до теми дня, бавляться з дітьми, спілкуються, танцюють банси.

Тож, кожного дня під час перебування в таборі ми з дітьми розглядаємо певну тему і через неї пробуємо навчитися чогось, зрозуміти певну думку, яка послужить для внутрішнього зросту. Також є загальна катехизація, коли аніматори й діти знову повертаються до сценки, яку перед тим проглянули, аналізують, що вони побачили і зрозуміли, визначають головну ідею. Потім діти діляться на групи, в яких мають обговорення: пробують глибше пізнати, що значить для них дана тема. Також аніматори розповідають різні історії, до прикладу Бруно Ферреро, щоб дитина могла краще зрозуміти, що їй хочуть донести. Є ігри в групі, де діти можуть трохи розвіятись, а відтак обід і велика гра. Потім ділимо дітей на гуртки, де вони мають можливість навчитися робити щось цікаве. І тоді є загальний збір, підсумкове слово і заключна молитва.

Знаємо, що відповідальність за ефективне проведення табору несуть отці Салезіяни та аніматори. Тож, яка роль салезіянського аніматора в організації дитячого відпочинку?

Аніматори – це старші хлопці і дівчата, які власним прикладом пробують надихнути дітей до чогось позитивного і доброго. Аніматор – це та особа, яка формується, розуміє, ким вона має бути, адже це є покликання, і на практиці, через ці речі, які робить з дітьми, пробує втілювати цінності радості, відповідальності старанності; це особа, що вміє жити тими добрими моментами між дітьми у гарний, приємний, можна сказати сімейний спосіб.

Хто може взяти участь у таборі? Чи є якісь обмеження щодо кількості дітей?

Щодо організації таборів при парафії, то тут попередньо є оголошення про запис. Відштовхуємося від того, скільки аніматорів ми маємо і, відповідно, на певній кількості людей зупиняємо списки.

Щодо таборів тут, у гімназії бл. Климентія Шептицького, то сюди приходять діти 5-8 класів і ми для них по тій чи іншій темі проводимо табори. Тобто, можна сказати, це для них така собі шкільна практика.

Щодо виїзних таборів, то тут уже самих аніматорів ділимо на групи і кожну групку відвозимо в якесь село, де маємо попередні домовленості. Тож, на парафіях, де священики хочуть працювати з молоддю, допомагаємо їм це все трохи розрухати, розпочати якийсь молодіжний рух, щоб потім місцеві хлопці й дівчата могли навчитися і згодом робити щось самі, й таким чином допомагати парохам.

Зараз при деяких парафіях діють денні табори «Велесі канікули»…

Це все почалося ще приблизно з 1991 року при парафії Покрови. Тобто стала розвиватися така молодіжна діяльність: збір аніматорів, різного роду табори і т.д. А вже десь з 2000 воно поширилося по різних парафіях. Дякувати Богу, що інші парафії перейняли собі цей досвід. І зараз такі табори є в Львівській, Тернопільській областях, а також у Івано-Франківську, Коломиї. Теж трошки у Центральній Україні, до прикладу у Хмельницькій області… Тобто десь воно розвинене сильніше, десь тільки починає розвиватися. І це добре, адже ідея і полягала в тім, щоби воно поширювалося і була можливість працювати з молоддю.

Мабуть, кожен табір несе в собі певні незабутні і приємні моменти. Що є найбільш особливим?

Найкращим на таборі завжди є спілкування. Особливо, коли приходять нові діти або ті, яких ти давно не бачив, а вони підросли. Це справді щось особливе… Тут створюється атмосфера, у якій приємно бути.

Ще однією з особливих речей є поїздки по селах. Там зустрічаєш бідних дітей, але незважаючи на все це, вони щирі, відкриті, добрі й привітні. Перебуваючи в таких селах, ця праця дуже надихала. І для аніматорів це досить позитивний і сильний досвід, адже завдяки ньому вони також духовно зростали.

В кожному таборі є щось особливе. Але основа – це стосунки між аніматорами й дітьми, ті моменти, які ми переживаємо разом. До прикладу, одні і ті ж цінності: треба бути добрим, люблячим, ввічливим… Всі про це знають, але певно потрібне щось, що б підштовхнуло тебе таким бути. Тож, перебуваючи в таборі – спільноті, ми ділимося тими цінностями й таким способом вони прищеплюються, передаються. Як на мене, це є найбільш важливим. А теми, ігри і все інше, що може мінятися, є засобами. Тож важливо, як ти це все переживаєш.

Яким, на Вашу думку, мав би бути найоптимальніший (ідеальний) відпочинок?

Люди по-різному сприймають відпочинок. Як правило, відпочинок є тоді, коли ти цілковито відходиш від буденності, переключаєшся на щось інше, переживаєш моменти, які не обмежують тебе ритмом, часом, певними чіткими обов’язками, якими кожен день ти живеш. Тобто в іншому місці, атмосфері ти вільніше й спокійніше почуваєшся, попросту відпочиваєш, відходиш від певного роду напруженості, прив’язаності, рамок і т.д. Думаю, що відпочинок є цією зміною, коли ти можеш бути з людьми, з якими приємно проводити час, спілкуватися, робити те, що подобається. Тож табори власне і є таким хорошим місцем, щоби трохи відійти від буденності і гарно відпочити.

Розмовляла Віра Савран