У Винниках відбулася зустріч Молодіжного салезіянського руху

В суботу, 3 лютого, у Винниках відбулася зустріч Молодіжного салезіянського руху. Основне завдання зустрічі полягало у тому, щоб поглянути на спілкування між поколіннями, адже для молодих людей тема взаєморозуміння між ними та батьками, старшими є доволі актуальною і важливою.

Під час зустрічі організатори ‒ аніматори салезіянського руху, молодь з Києва та винниківської ораторії, разом з отцем Максимом Рябухою ‒ також представили Гасло 2018 року. Цьогоріч салезіянська спільнота буде роздумувати над словами: «Плекаймо мистецтво слухати і супроводжувати» разом з євангельською цитатою «Дай мені, пане, тієї води» (Йо 4, 15).

Молодіжна зустріч розпочалася зі спільної Святої Літургії, після якої організували квест. Під час гри фокус уваги був спрямований на осіб, які дотичні до життя та діяльності святого Івана Боско. Це мама Маргарита, Луїджі Комолло, отці Калоссо та Кафассо.

Згодом молодь мала можливість попрацювати в командах та поставити запитання батькам аніматорів, обговоривши будь-які теми, що є цікавими для молодої людини.

Arrow
Arrow
Slider

Опісля отець Максим Рябуха презентував Гасло Салезіянської Родини. Він наголосив на тому, що “молодь знає, що є місце, де їх завжди чекають. І це місце творимо ми... Слухати в тиші ‒ це чути голос Божий. Бути в тиші – це завжди можливість навчитися слухати, що є умовою нашого життя”.

Отець Максим також залишив молоді певні міркування для роздумів, зокрема такі: «Хто ми є, якщо на нас ніхто не дивиться? Якщо ми хочемо навчитися слухати, то маємо навчитися помовчати… Слухати ‒ це мати відвагу не лише слухати голос Божий, а за ним йти».

Після спільної молитви отець Анатолій Гецянин подякував організаторам зустрічі та усій молоді, яка прийшла в цей день, запросивши її бути для своїх однолітків прикладом у вірі та супровідниками. «Те, що ви пережили протягом сьогоднішнього дня, не можете залишити просто тут. Ви маєте нести цей досвід віри, взаємного спілкування, ділення пережитого і ділитись цим всім зі своїми однолітками у вишах, коледжах чи школі, бути для них супровідниками».

Відтак усі присутні разом з  п. Володимиром Чупріном мали нагоду повеселитися на чудовій вечірці, де панувала невимушена атмосфера салезіянської радості та родинного духу.