Коротко про перший тиждень роботи Генеральної Капітули
З понеділка 17 лютого розпочався робочий день капітули і були заслухані доповіді генеральних радників – відповідальних за сектори та за регіони згідно встановленого порядку: вікарій, відповідальний за формацію, за душпастирство молоді, за соціальні комунікації, за місії, за Салезіянську Родину, відповідальні за регіони: Африка-Мадагаскар, Південна Азія; Східна Азія-Океанія; Південна Америка. У вівторок 18 лютого доповіді продовжили відповідальні за регіони: Америка, Центральна та Північна Європа, Середземномор’я, а також генеральний економ, слухали також доповідь про статистику Згромадження. Завершив доповіді Генеральний Настоятель.
«Правдива вірність Отцеві Боско не полягає в тому, щоб копіювати його зовнішні дії, а наслідувати святого Засновника в його вірності натхненням і дії Святого Духа» – так в одній із своїх проповідей в перших робочих днях капітули сказав Генеральний Настоятель. Саме через те молитві та духовним роздумам були присвячені наступні дні: середа 19 лютого, четвер 20 лютого і п’ятниця 21 лютого. Отець Ангел Фернандес Артіме, нагадав також про 20-ту Генеральну капітулу, де було сказано: «Для здійснення розпізнання та оновлення недостатньо істориків, ні теологів, ні політиків, ні організаторів – потрібно людей, яких називають духовними, людей віри, чутливих на Божі знаки і дії та готових до відважного послуху, так як це був наш Засновник».
В середу 19 лютого, в перший день духовності о. Росано Сала, професор Салезіянського папського університету та спеціальний секретар Синоду Церкви з питань молоді, запропонував свої роздуми про пріоритет салезіянської місії між сьогоднішньою молоддю розповідаючи про глибокі переконання та вибір покликання Отця Боско. Під мудрим духовним проводом о. Кафассо, через зустріч з ув’язненими юнаками, о. Боско зробив свій рішучий вибір, який він чітко представив в свій час Маркезі Бароло: «Я вже вирішив, що до моєї відповіді Вам. Ви маєте кошти і без жодних труднощів знайдете собі скільки завгодно священиків для своїх інституцій. А з бідними юнаками є інша ситуація. В цей момент, якщо я відійду від цієї справи, то все піде в нікуди, тому я продовжу робити все те, що можу для вашої захоронки, не на постійній основі, і цілеспрямовано візьмуся за опіку над покинутими, бідними юнаками».
В четвер 20 лютого, в другий день духовності о. Еун Макдонел – провінційний настоятель Салезіянської провінції Ірландії, в свою чергу, говорячи про риси ідентичності салезіянина, нагадав, що відмінною рисою духовності Салезіянина є лагідність і любов (amorevolezza). Також він зауважив, що запитання, яке 28 ГК ставить собі: «Які салезіяни для сьогоднішньої молоді?» повинно звучати в такій формі: «Яких салезіян хоче Бог для сьогоднішньої молоді? Що очікує Господь від салезіян сьогодні?» Щоб віднайти відповідь ми повинні навчитися слухати. І якщо будемо слухати Бога перспектива бачення міняється. Тоді не будемо відповідати на наші очікування і відкриємо для себе, що Господь пропонує нам набагато більше різних можливостей ніж ми собі могли б уявити. І як наслідок цього наше розпізнання стане молитовним розпізнанням. Так наслідуючи Отця Боско станемо контеплятивними (споглядальними) в дії, як пригадував салезіянам блаженний Филип Рінальді: «Якщо хочеш жити згідно духа Отця Боско, ти не повинен ніколи втрачати з під твоєї уваги його внутрішнє, духовне життя… бути постійно з’єднаним з Богом в молитві».
В п’ятницю 21 лютого, на третій день духовності о. Луїз Фернандо Ґутьєрес національний делегат з душпастирства молоді з Іспанії запропонував свої роздуми про співпрацю між салезіянами і мирянами у здійсненні місії та у формації. Зауважуючи, що Церква сьогодні наголошує про синодальність і нам теж потрібно прийняти той синодальний спосіб життя і діяльності. Місія є поручена Богом і ніхто не може привласнити її собі. Розпізнання, це важливий чинник, серце душпастирства, тому що його першим завданням зустріти Бога в житті кожної особи. Щоб іти цією дорогою потрібно, щоб салезіянин жив в покорі відчуваючи, що він є тільки знаряддям. «Не забуваймо, що ми є лише посередниками, знаряддями в Божих руках. Хреститель Іван Предтеча має бути для нас прикладом: «Йому потрібно рости, а мені – маліти». Салезіянин покликаний перебувати і розділяти з іншими намет місії в єдності і відповідно до свого покликання».