55-річчя єпископської хіротонії вл. Андрія (Сапеляка)
Сьогодні, 15 жовтня, владика Андрій (Сапеляк) відзначає 55-річчя з дня єпископської хіротонії. Салезіянське Згромадження щиро вітає владику Андрія з цим ювілеєм! Бажаємо владиці здоров’я, Божого благословення та опіки Богородиці, сили й наснаги у його невтомній праці у Божому винограднику!
Єпископська хіротонія владики Андрія відбулася 15 жовтня 1961 року в Римі у базиліці св. Петра. За словами владики, для нього день хіротонії мав дуже вагоме значення: «Мені важливо було, щоб вона відбулася в свято Покрови, щоб своє служіння започаткувати в ім’я Марії та під її Покровом як наслідник апостолів «крок за кроком з Марією та під її Покровом». З цими ідеалами я жив завжди, запевняючи успіхи, помимо всяких труднощів, часто великих».
Звичайно, самій події єпископських свячень передувала велика духовна підготовка. 14 серпня 1961 року часопис «Обсерваторе Романо» оприлюднив на своїх сторінках анонс про номінацію вл. Андрія (Сапеляка) на єпископа для українців в Аргентині з титулом Апостольського візитатора. Ця вістка дістала широкий розголос й була особливо радісно сприйнята українцями в Аргентині, які дуже хотіли мати свого єпископа.
Висвячував першого українського єпископа-салезіянина архиєпископ Іван Бучко разом із владиками Гавриїлом Букатком з Югуславії та Володимиром Маланчуком із Франції. Співслужили з владиками новий ректор Малої семінарії о. Степан Чміль та рідний брат владики Андрія о. Василь. Церемонії свячень проводив отець Мирослав Марусин. У хіротонії взяли участь префект Конгрегації Східних церков, чотири кардинали, декілька єпископів, а також і представники Салезіянського Згромадження з різних салезіянських інституцій у Римі.
16 жовтня 1961 року офіційний журнал «Обсерваторе Романо» помістив статтю про цю подію з трьома фотографіями з хіротонії, що було на той час доволі рідкісним для часопису явищем.
Першу аудієнцію уже як єпископ вл. Андрій мав у папи Івана ХХІІІІ. Власне тоді владика просив благословення на місійну працю серед українців в Аргентині та висловив вдячність за папський подарунок: золотий хрест з часточкою святого Хреста Господнього. Відтак після святкування урочистостей у Римі владика поїхав до
Турину, де також мав зустрічі із багатьма салезіянами.
Обдумуючи те, яким має бути єпископський герб, владика Андрій дуже хотів показати в ньому, що, незважаючи на те, що його духовне служіння відбуватиметься за теренами України, Батьківщина завжди є у його серці. У верхній частині єпископського гербу владики – якір, як символ Пречистої Діви Марії і тризуб – як символ України. У нижній частині окреслено його місійний ідеал – корабель у океані, спрямований до Української землі апостола Андрія, з Андріївським хрестом. На гербі напис: «Моя надія – Покров Марії».
Владика Андрій багато зробив для того, щоб українські салезіяни розпочали свою душпастирську працю в Україні у 90-х роках, й ця праця розвивається і до сьогодні. Тож ще раз вітаємо владику Андрія із 55-річчям його єпископської хіротонії! Дякуємо Господеві за дар його життя і висловлюємо щиру вдячність за його плідне служіння для дітей та молоді в дусі салезіянської харизми!